Свою словесну атаку на адресу президента України Володимира Зеленського Дональд Трамп здійснив дорогою до гольф-клубу в Маямі, водночас союзники президента США вбачають у цих заявах частину стратегії.
Про це, у четвер, 20 лютого, пише CNN, аналізуючи загострення стосунків між Трампом і Зеленським протягом лише 48 годин.
Журналісти нагадують, що Трамп назвав Зеленського «дuктатором без виборів» і звинуватив його в тому, що він змусив Сполучені Штати витратити сотні мільярдів доларів «на війну, яку неможливо виграти». Трамп також заявив, що Зеленському краще рухатися швидше, оскільки “у нього скоро не залишиться країни”. Ці звинувачення, вказують у CNN, є повторенням наративів, що лунають із Москви.
Журналісти також зазначають, що Трамп роками ставився до Зеленського скептично і ставив під сумнів його рішення. Він також взяв за практику об’єднувати свою критику на адресу попереднього президента США Джо Байдена і Зеленського.
Однак, пише CNN, останніми днями помічники президента США уважно стежать за заявами Зеленського, зокрема за його критикою того, що Україну виключили з перемовин із РФ у Саудівській Аравії 18 лютого, із занепокоєнням. Їхнє розчарування зростало до середи, повідомили CNN джерела, і виплеснулося після того, як Зеленський заявив журналістам, що Трамп живе в «дезінформаційному просторі».
Трамп заявив помічникам, що хотів би відповісти напряму і згодом у Truth Social з’явився його допис про «диктатора без виборів», повідомляє CNN із посиланням на чиновника з оточення президента США. Цю «дипломатичну атаку» Трамп здійснив дорогою до свого гольф-клубу в Маямі. Потім він продовжив її під час саміту Future Investment Initiative (FII).
Зі свого боку Зеленський вважає, що закінчення війни, яке уявляє собі Трамп, це те, чого бажає Росія. Так, члени команди президента США вже виключили членство Києва в НАТО і заявили, що американські війська не будуть відправлені в Україну.
Протягом кількох місяців український лідер ретельно намагався уникнути повного розриву зі своїм темпераментним колегою у Вашингтоні, пише CNN. Однак тепер він відбувається саме в той момент, коли Трамп готується сісти за стіл переговорів із російським диктатором Путіним.
Мало хто з іноземних лідерів був застрахований від перепадів настрою Трампа під час його першого терміну, однак досі вони не призводили до настільки масштабної зміни зовнішньої політики — відходу від давніх союзників США в Європі та повороту в бік Кремля, зазначає CNN.
На думку союзників Трампа, Зеленський мав передбачити його гнів.
Пояснюючи різкі висловлювання Трампа, представники Білого дому наполягали, що його головна мета — покласти край війні РФ проти України. Однак, як він планує досягти цієї мети, критикуючи Зеленського і висловлюючись на підтримку російської пропаганди, залишається незрозумілим, констатують журналісти.
При цьому союзники-республіканці припускають, що у Трампа може бути грандіозний план, його команда працює над досягненням миру і «зараз їм потрібно дати трохи простору».
Сенатор Кевін Крамер висловив припущення, що Трамп може готуватися до переговорів із Путіним за допомогою своїх заяв про Зеленського. Проте, підкреслюють у CNN, для завершення війни через переговори Трампу все ж потрібна згода Зеленського. І якщо він дійсно не має наміру вводити війська США в Україну для забезпечення безпеки після укладення потенційної мирної угоди, йому знадобиться підтримка європейських союзників, щоб вони направили свої миротворчі сили.
Також деякі радники і союзники Трампа бачать у його різкій тираді стратегію. За словами одного з прибічників президента США, який спілкувався з ним останніми днями, однією з причин нападок Трампа є спроба залякати Європу, щоб та вклала більше коштів на захист України.
Наприклад, Данія вже пообіцяла збільшити витрати на свою оборону. А поспіхом організований президентом Франції Еммануелем Макроном саміт європейських лідерів свідчить, що слова Трампа сприймаються дуже серйозно.
Підбиваючи підсумок, у CNN наголосили, що Трамп дедалі частіше бере на себе роль миротворця — за будь-яку ціну — незважаючи на ослаблення західних альянсів і переворот у зовнішній політиці США.
