Будьте першими в курсі головного
Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.
У США наприкінці січня цього року відбулася премʼєра художнього фільму “Буча”, який нібито мав розказати про звірства російських окупантів у місті на Київщині. Утім, не встигла стрічка ще дійти до українського глядача, як вже втрапила у гучний скандал. Зокрема, і через свій постер. Справа в тому, що автори фільму використали для зображення фотографію Бородянки, і доволі популярну.
Тож у українців і безпосередньо мешканців Бучі виникло цілком логічне питання: “Чого очікувати від стрічки, яка нібито заснована на реальних подіях, якщо її автори навіть не спромоглися перевірити, фото якого зруйнованого міста використали для свого постера?” У мережі Х (колишній Twitter) активно ширяться обурливі коментарі інтернет-користувачів.
“Фільм українського виробництва про Бучу. Привіт, я з Бучі, я прожила в окупації два тижні, поки не вдалося евакуюватися, і ось що не так з цим постером. Це Бородянка”, – написала одна з користувачок мережі.
Згодом мешканка Бучі додала ще одне зауваження стосовно постера: “Крім того, що тут трошки ху*ова композиція і вертольоти в основному літали над Гостомелем і ближче до тієї частини, де я живу. Над всією територією в основному чути було літаки, які літали ну дуже низько”.
Тим часом інший інтернет-користувач у коментарях зауважив, що йому “пощастило” вже познайомитися зі змістом художнього фільму. Він відвідав допремʼєрний показ у США і дізнався, що основний спонсор фільму нібито росіянин.
“Це руснявий тіп який все життя грав в карти. Продюсер фільму – це чувак який все життя працював сценаристом Кварталу і тут бац – вирішив зняти кіно про Бучу”, – поділився коментатор.
І дійсно, продюсер стрічки – Олександр Щур. Він – колишній співробітник студії “Квартал 95”, який займався, зокрема, продюсуванням комедії “Я, Ти, Він, Вона”. Ще раніше у мережі з недовірою цікавилися, чому це автор гумористичного контенту взявся за зйомки серйозного кіно ще й на тему повномасштабної війни, яка триває досі.
“Для мене це все ще танці на кістках”, – зауважила мешканка Бучі, яка бачила звірства російських вбивць і терористів на власні очі.
Важливо розуміти, що фільм не документальний, а саме художній. Утім, це не скасовує той факт, що його автори припустилися грубих помилок, а отже, на думку інтернет-користувачів, могли створити некоректний кінопродукт, який неможна показувати міжнародній спільноті.
Відомо, що Олександр Щур нібито “побоявся шокувати публіку, тож вирішив не показувати взагалі якесь насильство – глядач бачить лише наслідки”. Тим часом стрічку рекламують російські пабліки в Америці, закликаючи людей, зокрема і росіян, відвідати показ.
Справедливості заради зауважимо, що деякі українці стали на захист фільму. Так, одна із користувачок написала: “Була на допремʼєрному показі. Наскільки зрозуміла, це про колективну Бучу як явище окупації, а не про конкретику. Є досить вдалі тонкі моменти, що можуть передати вестернам, чому саме домовитися – не варіант від слова зовсім”. Інший коментатор додав: “Фільм ще не бачив, поки сказати не можу, але Буча – то символ російських злочинів під час окупації північної України. А там були і Бородянка, і Гостомель, і Тростянець, і ще багато сел та малих міст, де були такі самі злочини. Так склалось, що все це відомо на Заході як Буча”.
Разом із тим відомий український журналіст Євген Спірін не розуміє, чому після шквалу невдоволення зі сторони українців, автори “Бучі” не спромоглися змінити постер на правильний. Із цим питанням він звернувся до представників кінокартини, проте отримав вельми зневажливу відповідь з образами.
“Фільм про Бучу. Наче гарна справа, розповідати світу про злочинства, які коїли росіяни. Але все як завжди. Дупу призначили головою. Моя подруга Аня написала пост, що на постері фільму про Бучу чомусь Бородянка. Звернув на це увагу і фотограф Стас Козлюк і ще багато людей. Я просто мовчав дві доби. Але бл*ть, ви думаєте автори зробили висновок і змінили постер? Думаєте їх ї*е наша думка? Думаєте для них це шось значить? Та ні. Їм не просто по*уй, вони в пихато бикуватій манері розповідають, які ми нікчеми. А мене ще й звинувачують в маніпуляціях і кажуть, що я дно. Ну ок. Наступну серію фільму раджу знімати в Ужгороді. А яка різниця? Це ж художній фільм”, – висловився Спірін.
Головне за день - одним листом
Щовечора надсилаємо топ-5 найчитаніших новин. Без спаму, відписка в один клік.
