Після зустрічі президентів США і Росії Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці багато хто вважав, що це може стати сигналом для подальшого врегулювання війни в Україні – мирним шляхом. Але ці вкрай оптимістичні прогнози не були варті й виїденого яйця, тому що всі сторони під час цієї зустрічі мали свої особисті цілі – причому кардинально протилежні.
Якщо для президента Росії ця зустріч була імітацією готовності до мирного діалогу і створенням ефемерного уявлення в інформаційному просторі про відсутність ізоляції у світі для лідера – воєнного злочинця, то для 47-го президента США більшою мірою це було створення миротворчого алібі.
Дональд Трамп, який завжди дотримувався досить жорсткої і часом навіть агресивної бізнес-стратегії як бізнесмен, у шоу-бізнесі – як шоумен, і в політиці раптово стає голубом миру? Хто в це був готовий повірити?
Не минуло й пів року, а результати і передумови зустрічі на Алясці ми вже бачимо в реальності.
Що задумала Росія
Незважаючи на свою навмисну демонстрацію готовності до мирних переговорів, Росія не лише не знизила активність у зоні бойових дій в Україні та терор тилової частини країни, здійснюючи масштабні нальоти дронами-камікадзе й ракетні удари, а й вторглась у повітряний простір Польщі. Протягом останніх тижнів вересня вторгнення в повітряний простір Естонії здійснили російські перехоплювачі МіГ-31, а в низці європейських країн фіксувалася активність невпізнаного типу дронів: зокрема, на територію Румуніїпроник російський розвідувальний дрон типу “Дельта”.
Тим часом Служба зовнішньої розвідки Росії, яка вже давно є не серйозною розвідувальною організацією, а розповсюджувачем фейків і дешевої конспірології, звинуватила Україну в підготовці серії інсценувань атак Росії на об’єкти інфраструктури Польщі та інших європейських країн, щоб втягнути НАТО у війну з Росією. Напередодні цих заяв аналогічні звинувачення лунали від Марії Захарової, не менш активної генераторки брехні та маніпуляцій із МЗС РФ.
Очевидно, що Росія наразі перебуває якщо не в стані повної бойової готовності до відкриття нового театру бойових дій, то щонайменше каталізації однієї з ділянок для проведення більш глибокої гібридної діяльності. Причому це стосується не тільки країн ЄС, а й колишнього СРСР.
Наприклад, російські дрони регулярно залітають на територію Молдови, що, звісно, можна пояснити близькістю цієї країни до України та помилковою траєкторією польоту, але як пояснити постійні зальоти російських повітряних об’єктів… до Казахстану?
У 2025 році повітряний простір цієї країни стали регулярно порушувати найрізноманітніші російські літальні апарати.
Наприклад, 20 лютого в Західному Казахстані, в районі села Уялі Бокей-Ординського району, було виявлено російський розвідувальний дрон Орлан-10, який впав. На ранок 19 березня в околицях села Атамекен був знайдений дрон-камікадзе Shahed-136, що теж впав. 26 березня в Занібецькому районі було виявлено уламки невстановленого типу БПЛА. А 19 червня в Мангістауському регіоні, район Каракія, недалеко від прикордонного залізничного пункту Болашак, було виявлено дрон-камікадзе Arash-2, який впав.
Примітно те, що російські пропагандистські ресурси намагалися відразу ж звинуватити Україну в тому, що це нібито українські дрони типу Banshee Jet 80 атакували Казахстан. Незважаючи на візуальну схожість Banshee Jet 80 і Arash-2, розпізнати їх не так вже й важко під час детального розгляду, не кажучи вже про те, що Banshee Jet 80, згідно зі своїми характеристиками, ніколи б не долетів до Казахстану.
Як бачимо, упродовж усього цього року Росія інтенсивно випробовує повітряний простір своїх сусідів на міцність, причому не тільки країн ЄС, членів НАТО, а й колишнього СРСР, зокрема й членів ОДКБ! Очевидно, що в Кремлі ніхто навіть і не думає про якийсь миротворчий трек, а якраз навпаки – там шукають шляхи для створення нового вогнища нестабільності.
А що ж США?
Алібі готове – переходимо до дій
Останніми тижнями риторика Дональда Трампа щодо Росії змінилася кардинальним чином. Під час нещодавньої зустрічі в Білому домі з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом президент США і зовсім собі дозволяв вкрай різкі зауваження і критику РФ. Багато хто це пов’язав із невдоволенням 47-го президента США діями Володимира Путіна після зустрічі на Алясці, особливо – вторгненням у повітряний простір Польщі.
У певному сенсі це було так, і загалом, даючи шанс Путіну розв’язати питання дипломатичним шляхом, Білий дім не знайшов відгуку в Кремлі. Але активізацію в другій половині вересня силових структур США, зокрема Пентагону, почали помилково пов’язувати саме з цим невдоволенням – повністю ігноруючи той факт, що не біля берегів Європи чи у Середземномор’ї зосереджене найбільш боєготове угруповання американських сил. США в повній бойовій готовності вже як місяць тримають біля берегів Венесуели угруповання, офіційно призначене для боротьби з наркокартелями, а якщо не офіційно…
А якщо не офіційно, то зосереджені біля берегів Венесуели сили і засоби ВМС США достатні для проведення точкової військової операції в такому місті, як Каракас, – задля арешту і повалення диктатури Ніколаса Мадуро.
Президент США, очевидно, втомився грати миротворця і повертається до куди звичного йому амплуа. І найближчим часом ми побачимо низку рішень і дій, які й будуть найбільше синергувати зі слоганом MAGA. І це може виявитися першою демонстрацією сили США за Дональда Трампа, але не останньою.
Зрозуміло, якщо справді найближчим часом ми побачимо операцію США у Венесуелі і якщо вона завершиться успіхом, то ні про яку дипломатію миру від Вашингтона всерйоз ми вже не почуємо. Кремль втратив свій шанс вийти з війни з меншими втратами і меншою кров’ю. Своїми діями Москва себе завела і, що вкрай показово, продовжує з твердолобою наполегливістю заводити у дедалі критичнішу і нерозв’язну ситуацію.
Останні заяви російських МЗС і СЗР і зовсім говорять про те, що Кремль готується до відкриття нового театру бойових дій, намагаючись у цьому звинуватити Україну. Досвід попередніх років, який свідчить про те, що таким фейкам ніхто не повірить, крім внутрішнього споживача інформаційного фастфуду в РФ, лише погіршує становище нинішнього військово-політичного керівництва Росії.
Майбутній трек – дипломатія сили – набуває все більш чітких контурів.
