Мурахи здатні бути відмінними хірургами та проводити рятувальні ампутації родичам – The Guardian

Вчені зі Швейцарії та Великобританії в ході досліджень виявили, що мурахи здатні проводити рятувальні ампутації пораненим родичам.

Дивне відкриття зробили вчені з Університету Лозанни (Швейцарія) та Університету Сассекса (Велика Британія). У ході досліджень, результати яких були опубліковані в авторитетному науковому журналі Current Biology у липні 2024 року, вони виявили, що мурахи здатні проводити рятувальні ампутації пораненим родичам. Про це пише The Guardian.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Вчені на чолі з доктором Еріком Франком із Лозанни завдали порізів на задні кінцівки флоридських дерев’яних мурах і стали свідками вражаючої картини. “Мурахи-хірурги” вилизували рани своїх поранених товаришів, а потім ампутували пошкоджену кінцівку на рівні вертлужної западини суглоба, якщо рана знаходилася на стегні. Це допомагало запобігти розвитку інфекції та рятувало життя пораненої мурахи.

Однак у разі пошкодження гомілки родичі просто вилизували рану, не вдаючись до ампутації. Як з’ясували вчені, це пов’язано з тим, що інфекції нижніх кінцівок поширювалися тілом комах швидше, ніж інфекції стегна, через особливості анатомії мурах. Ампутація у разі вже не допомагала вижити.

“Мурахи здатні діагностувати рани та лікувати їх найбільш ефективним способом для максимального підвищення шансів на виживання пораненого”, – наголошує доктор Франк.

За його словами, близько 10-11% мурах, які вирушають на пошуки їжі, повертаються до колонії з травмами, отриманими в територіальних сутичках із сусідніми мурашниками.

Вчені визнають, що хірургічні навички мурах здаються сценою з фантастичного фільму, але насправді це лише один із прикладів дивовижної еволюційної адаптації соціальних комах, коли робочі особини допомагають вижити своїй колонії, жертвуючи собою або надаючи взаємодопомогу різними способами.

“Це закономірний розвиток інстинктів у тварин-громадських працівників, які живуть сім’ями і піклуються один про одного”, – Коментує професор Університету Сассекса Френсіс Ратнікс.