Одного разу до священика прийшла молода жінка і сказала:
– Два роки тому ви одружили нас з чоловіком. А зараз розведіть: не хочу більше з ним жити.
– Яка ж причина твого бажання розлучитися? – поцікавився священик.
Жінка пояснила:
– У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це ми кожен день скандалимо.
Священик, здивувавшись, запитує:
– Причина тільки в цьому?
– Так, я не хочу жити з людиною, у якої така вада, – відповіла жінка.
– Розвести-то я вас розведу, але за однієї умови. Повертайся додому, випечеш великий смачний хліб і принесеш його мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери з дому: і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священик.
Жінка відправилася додому і, не відкладаючи, взялася за справу. Зайшла до сусідки і попросила:
– Маріє, позич мені склянку води.
– У вас, що, вода закінчилася? Хіба у дворі не виритий колодязь?
– Вода є, але я пішла до священика, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розвести нас, – далі все пояснила. І як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:
– Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка …
Після жінка вирушила до іншої сусідки, щоб попросити солі.
– У тебе що сіль закінчилася, просиш всього одну ложку?
– Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення … – каже жінка. І не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:
– Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися на свого чоловіка.
Так, до кого б ця жінка не заходила з проханнями, від усіх чула скарги на чоловіків.
Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священику і віддала – зі словами: – Спасибі вам, спробуйте результат моєї праці разом зі своєю сім’єю. Тільки не думайте розводити мене з чоловіком.
– Чому? Що сталося, доню? – запитав священик.
– Мій чоловік-то, виявляється, кращий за всіх! – відповіла йому жінка.
