Новий навчальний рік має принести дітям не лише нові знання, а й повноцінне безоплатне харчування. Така обіцянка лунає з високих трибун: з 1 вересня 2026 року всі школярі, від першого до дванадцятого класу, мають отримувати гарячі обіди за рахунок держави. Звучить ідеально, чи не так? Але за лаштунками цієї «соціальної справедливості» ховається сувора фінансова реальність, яка вже зараз ставить місцеві громади перед важким вибором.
Хто платить за бенкет?
Івано-Франківськ, одне з найактивніших міст України, опинився у пастці. Міський голова Руслан Марцінків б’є на сполох: місту катастрофічно не вистачає коштів, щоб реалізувати державну ініціативу. Мова йде не про копійки, а про колосальну суму — 65 мільйонів гривень.
«Держава послугу придумала, а грошей на неї в повному обсязі не дала. Тепер Франківську до кінця року треба десь «нашкребти» додатково аж 65 мільйонів гривень! Це величезні кошти, які ми змушені забирати з інших потреб міста. Це неправильно: якщо зверху приймаєте рішення – то давайте й гроші, а не перекладайте все на плечі місцевих бюджетів», — емоційно заявив мер.
Уявіть собі цей механізм: центр ухвалює рішення, яке виглядає політично виграшним, але фінансовий тягар скидає на регіони. А там, на місцях, ці «зайві» мільйони доводиться відшукати, часто за рахунок ремонту доріг, оновлення парків чи підтримки інших соціальних програм.
Математика, яка не сходиться
Щоб зрозуміти масштаб проблеми, варто поглянути на цифри, які наводить голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук. Так, область отримає субвенцію у розмірі 404,7 млн грн. Держава визначила нормативи: 50 гривень на день для молодших школярів та 60 гривень — для старших класів.
Але чи вистачає цих грошей? Вартість реального якісного харчування в громадах часто коливається від 35 до 70 гривень і вище, залежно від логістики та постачальників. Більше того, під час розрахунків субвенції враховували прогнозовану відвідуваність та кількість навчальних днів. Але життя вносить свої корективи. Коли реальні витрати перевищують сухі державні нормативи, різницю доводиться покривати з місцевої кишені.
Ситуація у Франківську — це лише верхівка айсберга. Подібні проблеми можуть виникнути в будь-якій громаді, де амбіції центральної влади випереджають реальне фінансове забезпечення.
Ціна соціальних ініціатив
Проблема виходить далеко за межі одного обласного центру. Як повідомлялося раніше, навіть у невеликій Косівській громаді витрати на шкільне харчування можуть «з’їсти» майже третину бюджету розвитку. Це означає, що замість нових майданчиків, освітлення вулиць чи підтримки медицини, гроші підуть на тарілки з супом.
Чи справедливо це? Чи має локальна влада ризикувати розвитком інфраструктури заради виконання державних нормативів, які не повністю фінансуються? Питання залишається відкритим, а час на пошук 65 мільйонів для Франківська невблаганно спливає.
А як ви вважаєте, хто має повністю фінансувати шкільне харчування — держава чи місцеві громади? Пишіть свою думку в коментарях та обов’язково поділіться статтею з друзями!
