Працювати в територіальних центрах комплектування (ТЦК) морально важче, ніж воювати на передовій. Про це в інтерв’ю “Суспільному” розповів військовий на ім’я Ростислав, чиє прізвище не називається, передають Патріоти України.
Бойовий шлях Ростислава почався у Волинській області, де в перші тижні війни з високою вірогідністю очікували вторгнення росіян чи самих білорусів. Пізніше він брав участь у боях за визволення Миколаївщини та правобережної частини Херсонщини. А далі був Бахмут.
“До міських боїв абсолютно ніхто не був готовий, навіть ті, хто воював з 2014 року. Там бували бої “під’їзд на під’їзд”. В одному — росіяни, в іншому — наші. Це психологічно важко. Вони “закидали вагнерами”, а у нас було багато цивільних людей”, — каже Ростислав.
В боях під Бахмутом боєць важко захворів на запалення легенів, почалися проблеми із сердцем. Через це медики визнали Ростислава обмежено придатним до служби, відтак його перевели у тил – до Чернівецького ТЦК. Але ця робота виявилася значно важчою, каже чоловік.
“Повернутись назад (на фронт) хочеться навіть зараз, тому що там легше, там всі в одних умовах. Коли перевівся сюди, то стало важко. Коли ти працюєш в ТЦК — ти просто “погана людина”. Люди дивляться з осудом і на військових, які приїхали у відпустку чи на лікування, та йдуть у військовій формі по місту”, — розповідає Ростислав.
За словами військового, всі 37 чоловіків, з якими він працює зараз, є фронтовиками, яких через поранення та хвороби перевели до ТЦК. Однак вони стикаються з випадками агресії, навіть коли просто йдуть вулицями міста. “Коли на зупинці бабусі та дідусі починають розказувати: “Такі здорові бугаї, ідіть повоюйте, що вам заважає”. Ми намагаємось вже навіть не відповідати на такі речі, тому що не доведеш”, — каже Ростислав.
