Маловідомі факти з життя Володимира Івасюка, які має знати кожен

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Щороку, наприкінці квітня, коли природа вже повністю прокидається після зимового сну, Україна згадує одного з найлегендарніших артистів – Володимира Івасюка. Його “Червона рута” стала символом цілої епохи національного відродження. Він прожив лише 30 років, але залишив по собі спадщину, яку не осягнути за ціле життя.

• 1 Ім’я та перший конфлікт з системою
• 2 Вічний студент та диплом медика
• 3 Поява “Рути”: нічні записи
• 4 Художник, який грав на 5 музичних інструментах
• 5 Феноменальна працездатність
• 6 Обставини смерті
• 7 Похорон Володимира Івасюка
• 8 Після похорону: цілодобова варта КДБ
• 9 Заборонена творчість
• 10 Рекорд Луганщини на фестивалі “Ти у мене єдина”

Ми звикли називати його композитором-легендою, однак за цим статусом ховається жива людина: вундеркінд, бунтар, поліглот, лікар і художник. 24 Канал зібрав найцікавіші, а подекуди й маловідомі факти з його недовгого, але яскравого шляху.

До теми

📱 Наші Shorts🔔 Підписатися

Розтин показав відсутність травм: що знайшли біля померлої Гайден Пане

«Слідство триває» - поліція перевіряє оточення Гайден Панеттьєрі у спр

Помідори «як із бочки» без оцту: простий рецепт для 3-літрової банки

Росія може атакувати НАТО найближчими роками: у розвідці США розкрили

Сімейна драма Кличка та Панеттьєрі: чому боксер забрав опіку над доньк

Федоров вимагає від Зеленского публічно відповісти про корупцію в оточ

Це його вибір, – Зеленський про відмову Федорова від усіх 4 запропонов

Корупція заважає завершити війну в сильній позиції, — ексміністр Федор

«Я буду дивитися, з ким пройшли шлях» - Михайло Федоров розповів, коли

«Ці люди зрештою програють»: Федоров пояснив, що призвело до його звіл

Ім’я та перший конфлікт з системою

Мало хто знає, що своїм ім’ям Володимир завдячує літературним уподобанням батька. Михайло Івасюк назвав сина на честь одразу двох своїх улюблених поетів – Володимира Сосюри та Володимира Самійленка.

Життя генія з дитинства супроводжували випробування. У школі він був одним із кращих учнів і претендував на золоту медаль. Однак під час прогулянки парком хтось із компанії друзів накинув картуза на бюст Леніна. Погано закріплене погруддя впало. За цей інцидент майбутнього композитора виключили з комсомолу та ледь не позбавили атестата. Цей випадок став його першим конфліктом з радянською системою, який триватиме все життя.

Володимир Івасюк з татом / Фото зі сторінки пам’яті Івасюка

Вічний студент та диплом медика

Івасюк був людиною неймовірної працездатності та жаги до знань. Він мав дві вищі освіти. Попри проблеми з комсомолом через “справу Леніна”, йому вдалося закінчити Чернівецький медичний інститут (згодом перевівся на навчання до Львова).

Отримавши диплом лікаря, він не залишив музику, а вступив до Львівської консерваторії імені Лисенка на композиторський факультет. Його кумиром і вчителем був Анатолій Кос-Анатольський.

Володимир Івасюк під час навчання в медінституті, Чернівці, 1972 рік / Фото з архіву журналу “Країна”

Поява “Рути”: нічні записи

Легендарна “Червона рута” могла б звучати зовсім по-іншому. Спочатку Івасюк задумував її як ліричну баладу, але згодом скоротив текст, щоб мелодія легше запам’ятовувалася. На створення шедевра його надихнула давня гуцульська легенда про чар-зілля – червону руту, яка дарує вічну любов. Три роки він мандрував карпатськими селами, досліджуючи фольклор, перш ніж народилася та сама мелодія.

Прем’єра пісні 13 вересня 1970 року у прямому ефірі стала сенсацією. Але мало хто знає про побутові деталі того запису. Через щільний графік студії, працювати над піснею доводилося вночі.

Перша виконавиця пісні (разом з Івасюком) Олена Кузнецова згадувала: “Режисер і Володя тихенько стукали у віконце, викликаючи мене. Нам давали час з півночі до шостої ранку”.

Перше виконання пісні “Червона рута” на Театральній площі в Чернівцях 13 вересня 1970 року / Фото з архіву журналу “Країна”

Він був одним із найпопулярніших композиторів СРСР, але навідріз відмовлявся писати музику на російські тексти. Він вважав себе виключно українським композитором, і це його “західне”(проукраїнське) світосприйняття дратувало владу. Він раз за разом за дивних обставин не отримував композиторських премій. Його не внесли в список Шевченківської премії, яку отримала театральна вистава “Прапороносці”, для якої Івасюк написав музику. Не отримав він і премії Миколи Островського, хоч його кандидатуру рекомендували 12 членів правління Ради клубу творчої молоді.

Художник, який грав на 5 музичних інструментах

Талант Івасюка не обмежувався музикою. Він був мультиінструменталістом – вільно володів грою на скрипці, фортепіано, віолончелі, альті та гітарі.

Крім того, він мав рідкісний дар художника. Володимир чудово малював: його пензлю належать реалістичні пейзажі, портрети (зокрема автопортрети) та дотепні шаржі.

Феноменальна працездатність

Друзі та колеги згадували його шалену працездатність. Одного разу, коли терміново потрібна була партитура для шістдесяти інструментів, Івасюк, не маючи під рукою жодного запису, написав її з пам’яті за одну ніч. Він залишив по собі величезний спадок: 107 пісень та 53 інструментальні твори.

Обставини смерті

24 квітня 1979 року Володимир зникає. Батьки подають заяву в поліцію і з 27 квітня по 11 травня ведуться пошуки. За офіційними даними, 18 травня Володимира Івасюка знайшли повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Версія самогубства одразу викликала сумніви. Навіть багато років потому, 2019 року, експертизи підтвердили: фізично неможливо, щоб людина скоїла самогубство у такий спосіб (одна нога померлого впиралася в землю).

Меморіал на місті загибелі Івасюка / Фото з Вікіпедії

Похорон Володимира Івасюка

Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 року став акцією громадянського протесту. Провести митця в останню путь приїхали люди не лише зі Львівщини, але й з усієї України. Шанувальники вигадували різні історії, купували квитки до інших міст, аби лише вирватися та потрапити до Львова. Влада чинила жорсткий спротив. На вокзалах, автостанціях і вулицях чергували міліціонери та кадебісти. Вони робили все, щоб затримати людей у дорозі, відтягнути їх прибуття й не допустити участі в жалобній ході. По всіх установах проводили партійні, комсомольські та профспілкові збори, аби перешкодити людям бути присутніми.

Але спроби залякування не спрацювали. Як згадував Любомир Криса, чоловік рідної сестри Володимира – Галини: “Я чув від людей, як вони казали: “А чого ви мені маєте забороняти на похорон піти? Я піду. А що зробите? Зробите – боротимемось”. Це був перший несанкціонований мітинг, передвісник пізніших масових виступів, за словами Криси – “перша непокора людей владі, своєрідний протест, виражений приходом на похорон”.

У самому Львові панувала атмосфера народної єдності. Львівські таксисти не брали грошей за проїзд тим, хто їхав прощатися, а музиканти ввечері відмовилися грати в ресторанах міста. Дорога від помешкання Володимира до Личаківського цвинтаря була встелена живими квітами. Люди проводжали композитора багатоголосним співом “Чуєш, брате мій”. Це був справжній день жалоби, якого комуністи боялися найбільше, адже він міг перерости в бунт.

Похорон Івасюка / Фото зі сторінки пам’яті композитора

Після похорону: цілодобова варта КДБ

Наслідки для учасників тієї акції були жорсткими. Багато людей після похорону залишилися без роботи, дехто опинився за ґратами. Навіть після поховання влада продовжувала війну з пам’яттю про митця. Біля могили Володимира Івасюка цілодобово чергували співробітники КДБ: вони стежили, хто приходить, і спалювали записки, які люди залишали. Кілька разів могилу сплюндрували, на ній виникали пожежі.

Заборонена творчість

Понад сто пісень, зібрані й оброблені народні твори, музика до вистав, камерні опуси – це спадщина, яку залишив після себе 30-річний Володимир Івасюк. Від часу його поховання творчість митця потрапила під неофіційну заборону. Офіційні сцени були для неї зачинені. Та друзі, попри все, виконували його пісні. “Червона рута”, “Водограй” продовжували звучати на концертах і в помешканнях.

Рекорд Луганщини на фестивалі “Ти у мене єдина”

У 2021 році на центральній площі прифронтового Сіверськодонецька понад п’ять тисяч людей одночасно виконали “Червону руту” й встановили рекорд під час фестивалю “Ти у мене єдина”.

Також ця композиція стала візитною карткою української збірної з футболу в Лізі націй і відбірковому турнірі до Євро-2020.

Джерело: 24tv.ua