Львів прощається з Героями: хто такі Андрій Марчук та Ігор Сеймівський, що віддали життя за Україну

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Львів прощається з Героями, які поклали своє життя за незалежність нашої держави у боротьбі проти російських окупантів. У п’ятницю, 9 травня, у Львові відбудеться офіційна церемонія прощання з військовослужбовцями Андрієм Марчуком та Ігорем Сеймівським, які мужньо захищали Україну під час повномасштабної війни. Про це офіційно повідомила Львівська міська рада, закликаючи містян вшанувати пам’ять полеглих захисників.

Де і коли відбудеться прощання з Героями

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія прощання із військовими. Поховання Андрія Марчука заплановане на Личаківському цвинтарі на полі почесних поховань №87. Ігоря Сеймівського поховають на Голосківському кладовищі, поле №34-B. Важливо пам’ятати, що загроза в небі: масована атака та рух ворожих цілей по регіонах України залишається актуальною, тому під час церемоній просимо дотримуватися правил безпеки.

Життєвий шлях Андрія Марчука та Ігоря Сеймівського

Андрій Марчук народився 22 листопада 1991 року у Хмельницькому. Він був творчою людиною — добрим, щирим і веселим, чесним, люблячим онуком, сином і чоловіком. Після початку повномасштабного вторгнення став на захист України, проходячи службу у складі 47 окремої механізованої бригади «Маґура». У Андрія Марчука залишилися бабуся, дружина та близькі. Своєю чергою, Ігор Сеймівський народився 26 травня 1971 року у селі Рогізно Львівської області. Він був учасником АТО та Операції об’єднаних сил, а після 2022 року служив у 80 окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді. Ігор був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. На жаль, війна забирає найкращих, і іноді навіть діставайте теплі куртки: синоптик Діденко попередила про різке похолодання та дощі, що додає смутку в такі жалобні дні.

Історії Андрія Марчука та Ігоря Сеймівського показують, наскільки різними були життєві шляхи людей, які стали на захист України. Один працював у поліції та займався творчістю, інший мав досвід служби в ДСНС та брав участь у попередніх етапах війни. Обох об’єднало рішення служити державі у складний період. Подібні історії формують колективну пам’ять суспільства та підкреслюють роль звичайних громадян у сучасній історії України. Ми повинні пам’ятати ціну нашої свободи та підтримувати родини, які втратили найдорожчих людей у цій жорстокій війні.