Рада має намір платити українцям компенсацію за відключення електроенергії
Рада хоче платити українцям за відключення електроенергії
Ключова ідея законопроєкту – перенаправити вже закладені у держбюджеті кошти із програми «підтримки внутрішнього попиту на вітчизняні товари та послуги» на компенсацію громадянам та бізнесу вартості придбаних резервних джерел електроживлення: генераторів, портативних електростанцій та іншого автономного обладнання.
У записці пояснення до законопроєкту зазначається, що після осінньо-зимових атак 2024-2025 років енергетична система країни перебуває під постійною загрозою, а відключення електроенергії перетворилися на невід’ємну частину буднів мільйонів громадян. Особливо гостро це відчули:
- домогосподарства, які змушені купувати генератори та зарядні станції власним коштом;
- малий та середній бізнес, робота якого повністю залежить від енергопостачання;
- лікарні, школи, дитсадки, ЦНАП та інші установи, для яких електроживлення критично необхідне.
У цій ситуації продовження фінансування програми національного кешбеку «Зроблено в Україні», незважаючи на важливість підтримки внутрішнього ринку, розглядається ініціаторами законопроєкту як менш пріоритетним, ніж забезпечення енергетичної автономності населення та бізнесу.
Таким чином, законопроєкт пропонує перерозподілити кошти на нагальні потреби, не збільшуючи дефіциту бюджету.
Як уже зазначалося, проєкт Закону пропонується встановити новий напрямок витрат: компенсація громадянам та суб’єктам господарювання вартості придбаних резервних джерел електроживлення.
Основними положеннями законопроєкту є:
- можливість уряду розробити та затвердити порядок компенсацій;
- розширення переліку обладнання, що може підлягати відшкодуванню (генератори, портативні зарядні станції, автономні системи постачання);
- фінансова нейтральність – зміни передбачають перерозподіл існуючих асигнувань, а чи не нові витрати.
Таким чином, законопроєкт не створює додаткових фіскальних ризиків, лише змінює пріоритетність розподілу коштів.
Важливо, що запропоновані законопроєктом зміни не вимагають коригування інших нормативних актів, оскільки базуються на конституційних нормах (зокрема положеннях статті 95 Конституції України) та положеннях Бюджетного кодексу, що дозволяють гнучке управління видатками в межах затвердженого бюджету. Крім того, зміни стосуються розподілу функціональних витрат у межах вже затвердженої суми.
Вже на етапі реєстрації законопроєкт був направлений до Комітету з питань бюджету для доопрацювання з урахуванням зауважень з метою доопрацювання механізму та уникнення правових колізій.
Законопроєкт не визначає конкретного механізму надання компенсації, проте аналіз аналогічних програм (дотації на генератори в громадах, «підтримка», програми енергоефективності) дозволяє прогнозувати декілька потенційних форматів:
1) часткова компенсація після подання чеків та підтверджуючих документів – найімовірніший варіант;
2) фіксовані суми компенсацій залежно від типу устаткування;
3) грантова система для малого бізнесу з акцентом на критичні сфери – медицина, громадське харчування, сфера послуг;
4) компенсація всередині енергетичних програм громад (через місцеві бюджети) після одержання субвенції від держави.
Вибір моделі впливає на швидкість запуску програми та її доступність.
Очікується, що ухвалення законопроекту матиме низку позитивних ефектів:
- зміцнення енергетичної стійкості домогосподарств, установ та малого бізнесу;
- зменшення соціальної напруги при відключення електроенергії в зимовий період;
- запобігання вимушеним зупинкам бізнесу, що може зменшити втрати держави у вигляді недоотриманих податків;
- стимулювання відповідального енергоспоживання та розвиток ринку автономних джерел електроенергії;
- підвищення довіри громадян до державних інституцій, адже компенсація за необхідне обладнання є відчутним та конкретним видом підтримки.
У стратегічній площині це також сприяє підвищенню готовності держави до нових хвиль атак на енергетичний сектор.
Незважаючи на очевидні переваги, законопроєкт містить ризики, які слід враховувати при розробці урядового порядку компенсацій, а саме: навантаження на електронні послуги, ризики зловживань, нерівномірний доступ до оформлення компенсації. Крім того, після запуску програми можливе короткострокове зростання цін на генератори та зарядні станції.
Проте, якісне нормативне регулювання дозволить мінімізувати зазначені ризики.
При якісному доопрацюванні та оперативному запуску механізму компенсацій цей закон може стати важливим інструментом зміцнення енергостійкості країни у складний зимовий період та підвищення соціальної захищеності громадян під час війни.
