📌 Коротко про головне:
- Вчений стверджує, що пекельні видіння при клінічній смерті є реальним досвідом.
- Теорія припускає, що людство живе у симуляції, створеній Богом для випробування.
- Дослідження підтверджують схожу мозкову активність під час позитивних і негативних видінь.
Науковець, який десятиліттями вивчає досвід переживання клінічної смерті, дійшов несподіваного висновку: пекельні видіння, які описують пацієнти, що побували на межі смерті, є не галюцинаціями, а реальним досвідом — і водночас доказом того, що людство існує всередині симуляції, створеної Богом.
Доктор Орсон Веджвуд — новозеландський науковець, автор книг і дослідник у галузі охорони здоров’я, який поєднує наукову роботу з глибокою християнською вірою. Саме це поєднання і привело його до теорії, що викликала широкий резонанс: темні переживання при клінічній смерті — це не психічні артефакти, а свідчення про природу реальності та існування Бога.
За його спостереженнями, пекельні видіння при клінічній смерті мають разюче схожі риси у різних людей по всьому світу: нестерпний смердючий запах, темні постаті, яких описують як демонів, і сцени насильства. Така повторюваність, переконаний лікар, не може бути випадковою.
Бог як творець симуляції
Веджвуд вважає, що досвід переживання клінічної смерті безпосередньо пов’язаний із теорією симуляції — ідеєю про те, що навколишня реальність є комп’ютерно згенерованим середовищем, схожим на відеогру. Саме цю концепцію зображено у культовій кінотрилогії «Матриця».
Однак на відміну від більшості прихильників цієї теорії, які уявляють її творця як технологічно розвинену цивілізацію чи безособову силу, Веджвуд переконаний: симуляцію створив Бог — і вона має конкретну мету.
«Ми перебуваємо у створеному середовищі, або „симуляції“, в якій нас випробовують. Наша свідомість, поведінка та переживання є реальними, але все інше — ні», — пояснив він Daily Mail.
«Симуляція створена для того, щоб розділити нас на тих, хто після її завершення буде з Богом, і тих, хто ні — і все це в безпечному середовищі, де ми не можемо завдати жодної шкоди», — додав лікар.
Пекло як попередження всередині симуляції
За словами Веджвуда, ті, хто відкидає Бога, ризикують або втратити вічну частину себе, або опинитися в темному місці після смерті. Пекельні видіння при клінічній смерті він розглядає саме як попередження для тих, хто зробив хибний вибір.
Як приклад лікар наводить добре відому в християнських колах історію новозеландця Іана МакКормака. У 1982 році того вжалила медуза під час серфінгу, і він опинився на межі смерті. МакКормак стверджував, що зійшов у пекло: «Я відчував зло — воно було всюди навколо мене». У видінні він побачив матір, яка порадила звернутися до Бога з молитвою. «Я відчував себе порошинкою, яку всмоктує сяюче світло і виносить із царства темряви», — описував він своє повернення.
Веджвуд наголошує: порятунок із пекельного простору можливий навіть під час такого переживання — але лише через звернення до Бога.
Ілон Маск та «інопланетний Netflix»
Теорія симуляції останніми роками набула широкої популярності далеко за межами академічного середовища. Її публічно підтримує, зокрема, Ілон Маск — перший трильйонер у світі. У грудні він припустив у подкасті The Katie Miller Podcast, що наш світ може бути «інопланетним серіалом на Netflix», а завдання людства — підтримувати інтерес глядачів, аби творець не вимкнув комп’ютер.
Веджвуд визнає цей збіг поглядів, хоча й розставляє інші акценти. «Більшість із цього узгоджується з Біблією, а також певною мірою — із теорією симуляції, яку розвивають такі люди, як Ілон Маск, котрі дійшли висновку, що життя не є випадковим витвором природи», — пояснив він.
Що кажуть дослідження
Наука ставиться до пекельних видінь при клінічній смерті неоднозначно. За даними досліджень, лише 14% пацієнтів, які повідомляли про позатілесний досвід, описували його як негативний. З них приблизно половина бачила демонічні образи в просторі, який сприймала як пекло. При цьому науковці нерідко взагалі виключають негативні переживання з категорії «справжніх» випадків клінічної смерті.
Дослідження, опубліковане 2019 року в журналі Memory, показало, що між позитивним і негативним досвідом переживання клінічної смерті практично немає нейрологічної різниці: обидва типи демонструють схожу мозкову активність і відрізняються лише емоційним забарвленням.
Це пояснює, чому частина людей повертається з межі смерті з жахливими спогадами, які відчуваються не менш реальними і змінюючими життя, ніж умиротворені переживання.
Жахливі свідчення з книги
У своїй книзі «Досвід клінічної смерті та дослідження AWARE: доказ існування душі та Бога?» Веджвуд зібрав свідчення, від яких стає моторошно.
Одне з них — розповідь 42-річної жінки, наведена в дослідженні 2019 року: «Я починаю розрізняти форми в неймовірно густому тумані. Людські, звірячі, моторошні. Я пливу в смердючому смороді, повному жахливих і підступних істот, і відчуваю нестерпний біль».
Веджвуд зазначає, що люди, які пережили подібний досвід, зазвичай чітко усвідомлюють: вони перебувають у пеклі. Відчуття безнадійності — типова риса таких переживань.
«Серйозні вчені зі ступенями»
Лікар також звернув увагу на показову тенденцію в науковому середовищі. За його словами, чимало колег — доктори наук і лікарі — приватно визнають, що не можуть пояснити походження Всесвіту, виникнення життя та природу свідомості.
«Багато хто з них зараз приймає теорію симуляції. І це серйозні вчені зі ступенями», — підкреслив Веджвуд, додавши, що публічно визнавати це готові далеко не всі.
Нагадаємо, раніше колишня дослідниця NASA Інгрід Хонкала розповіла, що тричі переживала клінічну смерть і щоразу бачила схожу картину — світло, спокій та відчуття виходу за межі тіла.
