Реформа українського війська нарешті дійшла до найскладнішого і найболючішого — внутрішньої культури, яку десятиліттями отруював радянський дух.
Командир Третього армійського корпусу Андрій Білецький в інтерв’ю YouTube-каналу “Бомбардир” повідомив, що в багатьох частинах досі зберігається становий поділ, де офіцер вважає себе вищим за солдата.
Як яскравий приклад він навів 60-ту окрему механізовану бригаду, де система харчування нагадувала феодальний лад. Там працювали три окремі їдальні: для простих бійців і сержантів, для штабних офіцерів і персонально для командира бригади.
Білецький не став приховувати подробиці цього «барства», які шокують будь-кого, хто знає ціну війни.
«У комбрига окрема мебльована кімната, окреме меню. Не таке, як у офіцера, а у офіцера – не таке, як у солдата… В іншій бригаді, в якій вже стоять мої офіцери, якимось чином виявилося, що видача м’яса на рядовий склад зараз втричі більша, ніж місяць тому», – розповів він.
Тепер з цією практикою покінчено: їдальні стали загальними, меню — єдиним, а будь-які привілеї в черзі за їжею скасовані, як це завжди було заведено у «азовців».
Для тих командирів, хто звик дивитися на підлеглих зверхньо і недбало планувати операції, придумали досить дієвий метод виховання. Їх не просто лають на нарадах, а відправляють виконувати завдання у складі так званих офіцерських дозорів. Простіше кажучи, «небожителів» зі штабів відправляють туди, куди вони самі відправляли людей, не замислюючись про якість підготовки.
«Можна нарізати «надзвичайно важливе завдання» — це офіційний термін. Відправити таких офіцерів виконувати завдання туди, куди вони відправляють людей, не думаючи, як вони все спланували і підготували. Ми цим механізмом по відношенню до недобросовісних людей користуємося. І це позитивно впливає на особовий склад – люди бачать справедливість», – підкреслив Білецький.
Такий підхід вже дає плоди: після декількох бойових виходів зарозумілості у офіцерів тієї ж 60-ї бригади помітно поменшало, а ставлення до рядових бійців стало людським. Командування впевнене, що армія переможе тільки тоді, коли зникне поділ на касти і виникне розуміння єдиної долі.
Як висловився Білецький, мета змін — зробити так, щоб усі відчували себе в одному човні: «Допливе він чи не допливе, залежить від того, як вони всі вдало і одночасно гребуть. А не від того, як голосно кричить керманич».
