У Кривому Розі в понеділок, 7 квітня, відбулося прощання з дітьми, які загинули під час ракетного удару по місту 4 квітня. Тоді балістична ракета з касетними боєприпасами, яку запустили росlйські окуnанти, влучила біля дитячого майданчика поруч з житловими багатоповерхівками. Внаслідок удару загuнули 19 людей, з яких 9 – діти.
Видання “Свої. Кривий Ріг” розповіло про загuблих дітей і як відбувалося прощання з ними.
Казав батькам: “Я так люблю це життя”
9-річний Герман Тріполець ввечері 4 квітня грався з друзями у дворі, коли окупанти завдали удару ракетою. Хлопчика намагалися врятувати лікарі, проте травми голови і легень були надто серйозними.
У виданні зазначають, що матір після попередження про ракету, яка летить на місто, побігла до двору, щоб покликати сина. Проте вона не встигла його покликати, адже від повідомлення про небезпеку до вибуху минули лічені секунди.
“Я його хрестила. Так шкода, що доводиться ще й хоронити. Золота дитина. Він так любив життя. Казав батькам: “Мамочка, папочка, я так люблю це життя”. Ніколи не бешкетував, спокійний, врівноважений. Завжди розмовляли з ним як з дорослим”, – згадує хрещена Германа.
Хлопчик навчався у 3 класі. Він був життєрадісною дитиною, любив збирати “Лего”, їздити з батьком на риболовлю, захоплювався машинами. В нього була старша сестра Ілона, їй 29.
“Він загuнув разом зі своєю дівчинкою. Він дуже любив її”
Також у Кривому Розі попрощалися з Аліною Куценко і Данилом Нікітським, яким було по 15 років. Вони загинули разом у дворі будинку, куди окупанти влучили ракетою.
Аліна і Данило навчалися у 9 класі. Однокласники дівчини кажуть: “Він дуже любив її”.
Дівчинка була відкритою і яскравою, мала багато друзів. Була талановитою, раніше займалася танцями. Навчалася у криворізькому ліцеї №113. Вона була єдиною дитиною у батьків.
Данило навчався у криворізькій гімназії №91.
“Він загuнув разом зі своєю дівчинкою. Дуже добрий, мріяв про майбутнє, і так обірвати його життя…”, – розповіла родичка Данила Нікітського Тетяна.
“Прийняв весь удар на себе”
У місті попрощалися також з 7-річним Радuславом, якого вбuла російська ракета. 4 квітня родина на автомобілі поверталася з дачі. В авто були тато Родіон, мама Анна, Радuслав, його менша сестричка Аделіна і прабабуся. Як розповіла бабуся Радіслава Тая Борисівна, весь удар прийшовся на Радіслава.
“Експерти нам говорили, він прийняв удар на себе. Удар пішов через торпеду на карбюратор. Повз Аню, Родіона. У прабабусі голова вся поранена абсолютно. Аделіночка, ми знаходили у неї скло навіть на другий день. Родіон повинен зараз лежати в лікарні, але відпросився, бо Анюта годує Аделіночку”, – розповіла бабуся.
Радіслав помер у лікарні. Його тато та 81-річна прабабуся відпросилися у лікарів на похорон, попри серйозні травми. У батька загиблого хлопчика контузія середньої тяжкості, розірвані барабанні перетинки, осколки в голові, оці.
Бабуся хлопчика розповіла, що він був дуже радісною і світлою дитиною.
“Він так любив тваринок. Рятували їжачка, шукали ящірок, равликів. Він казав: “Матуся, подивись, яке воно миленьке”. Він приходив до дідуся, який має інвалідність ІІ групи, і казав, дідусь, почекай, я зараз тебе поцілую і не буде боліти. Я не знаю, чи є Бог на світі, чи можна забирати таку дитину”, – розповіла Тая Борисівна, бабуся Радіслава.
