Їх знищив СРСР: які Великодні традиції більше НЕ роблять сучасні українці?

За часів Радянського Союзу, один із головних принципів політики було ведення антирелігійної діяльності.

Тоді знищували все, що хоч якийсь стосунок мало до церкви.

Через це багато українських великодніх традицій «вимерли».

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Про це розповіла кандидатка історичних наук та етнологиня Інституту народознавства НАН України Анастасія Кривенко.

– Радянська влада забороняла і боролася з великодніми традиціями, тому багато з них вже відійшли, — каже науковиця.

За її словами, через антирелігійну політику СРСР зник звичай, коли в ніч з суботи на Великодню неділю біля церкви розпалювали вогнище.

Вона каже, що хлопці для нього збирали старі вози, колеса, могли навіть брати хрести із цвинтарів, які вже були непридатні, і спалювали їх у вогні. Іноді викрадали старі речі із дворів і також кидали у вогнище.

– З релігійного погляду — це було чергування біля гробу Господнього, а з народної — усі жителі села мали бути присутні — хтось у церкві, хтось біля вогню.

Якщо якась жінка туди не прийде, то інші підозрювали її в тому, що вона відьма, — говорить Кривенко.

Окрім цього, через радянські заборони постраждав і обрядовий фольклор.

– Веснянки колись співали з початку березня й аж до Зелених свят. Зараз термін виконання дуже скоротився — в основному це тільки Великодні свята. Багато фольклору заборонялося, забулося.

Пісні, які колись мали сакральне значення і були призначені, щоб закликати весну, зараз втратили сенс, і перетворилися на дитячі ігри, забавки, — пояснює етнологиня.

Науковиця каже, що у деяких місцевостях з відновленням незалежності України традиції почали відроджувати.

Є навіть колективи, які намагаються повернути до життя гаївки і веснянки, але повною мірою це вже не вдасться зробити.

Також вона зазначає, що деякі великодні традиції зникли. Адже в українців змінився спосіб господарювання та життя.

– Коли говоримо про традиційну культуру, то це йдеться про той час, коли було зафіксовано найбільше матеріалів, а це ХІХ- початок ХХ століття.

Зараз ми живемо в технологічному суспільстві, а 100 років тому все відбувалося абсолютно інакше, — пояснює етнолог.

Джерело