“Давно не було такого абсурду, щоб білорус із мінським акцентом реально тримав у страху Лос-Анджелес. Ну от і дочекались — у Голлівуді нарешті вирішили, що росіяни вже приїлися як стандартні «поганці № 1», це вже і так усім зрозуміло, і час вигадати щось свіже. І знайшли — білорусів”, – пише екс-президент компанії “Київстар” Петро Чернишов на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Так, тепер головний антагоніст у серіалі Countdown — колишній міністр оборони Білорусі з ядерними іграшками у валізі та планом такої масштабності, що навіть у Лос-Анджелеса починає все диміти від такого сценарію. Американці серйозно подумали — а от що, якщо люди з-під Мінська не тільки роблять трактори й вирощують картоплю, а й можуть рвонути пів континенту?
Сюжет класичний, як моя улюблена пивна кружка — є відлік часу, є спецагенти, є герой, який за 24 години мусить врятувати всіх і ще встигнути кинути пару дотепів. Це таке собі «24 години» в стилі Джека Бауера, перемішане з «Міцним горішком», тільки тут головний агент — Дженсен Еклз, який має такий вигляд, ніби щойно вийшов із бару трохи п’яний і випадково потрапив у міжвідомчу спецгрупу DHS.
А тепер, — увага. У серіалі реально звучить білоруська мова. Я, чесно, колись керував пивзаводом «Аліварія» в Мінську й чув багато чого: від офіціантів, які плутали рахунки — до чиновників, які плутали країну з бізнесом. Але щоб білоруська на вулицях — не пригадую. Навіть на ТБ її майже не було. А тут — в Лос-Анджелесі, серед вибухів і спецефектів! Голлівуд, видно, вирішив, що! мовчазний охоронець № 3″ більше не в тренді, треба додати антагоністу трохи національного колориту.
Критики, звісно, вже обурюються: мовляв, сюжет клішований, діалоги картонні, атмосфера напруги просідає. Rotten Tomatoes дає 35%, Metacritic — 43/100. Одним словом, інтелектуального прориву не чекайте. Але скажу чесно — якщо ви вмикаєте Countdown, то навряд чи плануєте рахувати метафори. Це шоу для попкорну, а не для аналізу психології злочинця.
Чому варто глянути? Бо давно не було такого абсурду, щоб білорус із мінським акцентом реально тримав у страху Лос-Анджелес. Бо вибухи тут нагадують стару добру школу — коли ще не соромилися палити пів майданчика заради одного кадру. Бо Еклз доводить: навіть з перегаром герой може врятувати місто.
Отож, розвалюйтесь на дивані, беріться за чіпси й дивіться, як Голлівуд нарешті зрозумів: Білорусь існує. І не тільки для хокейних чемпіонатів чи тракторних маршів. А після серії – знову на диван, бо відлік ще триває”.
