“Яка війна? Давай на острови!” Так можна описати життя відомого столичного мільйонера та блогера 25-річного Олександра Слобоженка. Поки в країні не вщухає війна, триває мобілізація, багатії відпочивають, поїхали у відпустку і ні в чому собі не відмовляють.
Про “дуже втомлених” від війни розповіли журналісти в ексклюзиві TSN.ua.
Шикарний відпочинок київського мільйонера
Чартер, Ferrari, дві Lamborghini, кілька топових BMW та зйомки з гвинтокрила. Стрибки з парашутом у Швейцарії, день народження на Ібіці, а ще Венеція, озеро Комо, Доломітові Альпи в Італії.
Як виїхали за кордон?
І це лише короткий переказ точок з однієї відпустки 25-річного столичного мільйонера Олександра Слобоженка та невеликої компанії київських молодиків, чим вони люблять похизуватися у своїх соцмережах й мова зовсім зараз навіть не про те, що ці хлопці чи там втомлені від війни, й навіть не про те, що вони купують авто за мільйони чи витрачають стільки ж на подорожі. Вони заробляють, вони ж і витрачають, усе правильно. Момент у тому, що це під час війни, й ба більше, під час загальної мобілізації. А як ці молодики виїжджають за кордон? Але час такий, що нічого не приховати. На лакшері відпустки столичного блогера звернув увагу журналіст “Української правди” Михайло Ткач, він і дізнався, як Слобоженку та його компанії вдалося виїхати з країни.
“З чотирьох молодиків призовного віку на цьому фото з італійських Альп, за інформацією джерел “Української правди” в правоохоронних органах, троє – непридатні для військової служби і, відповідно, зняті з військового обліку, а четвертий виїхав за допомогою волонтерської системи “Шлях”.
Мобілізаційний вік
І проблема в тому, що це далеко не перший вИпадок. Ви можете сказати, що мобілізаційний вік тоді ще був від 27 років, все воно так і є, але заборона на виїзд за кордон чоловікам була вже, від 18 до 60 років. Хоча й Україну, пан Олександр каже, теж любить. Про що ділиться у Іnstagram.
“Скільки я бачив різних країн світу, але щоразу переконуюся в тому, що гарніше та душевніше місця, ніж України просто не існує. Особливо це усвідомив після початку повномасштабної війни. Наша природа, наші люди, наша єдність, наша Батьківщина – те, що маємо цінувати, берегти, підтримувати.”
Допомога ЗСУ і непридатність до служби
“Й він підтримує, про це теж не можна не сказати, з останнього 200 дронів за 100 тисяч доларів. Й усе це добре, є за що подякувати, але цікаво, куди дівається любов до Батьківщини у момент перетину кордону й явно не для волонтерської діяльності”, – йдеться у репортажі.
Як вдалося з’ясувати журналістам, Слобоженко, як і кілька його друзів, непридатні до військової служби й відповідно, виключені з військового обліку, а все через… серйозні проблеми зі здоров’ям, хоча по пану Олександру так і не скажеш.
Перегони столицею, й під час війни теж, регулярні відвідини залу й так далі. Втім, довідка існує, журналіст “Української правди” Михайло Ткач зазначив, що документ є у розпорядженні редакції і датований він жовтнем 2022 року. Але, звісно, все може бути. А, можливо, за кордон їздять на оздоровлення ці хлопці, хто зна. Ткач звернув на увагу й інших членів курортної компанії.
Серед київських відпочивальників: двоє з цього фото Герасименко Вадим і Бершадський Артур – теж непридатні, обом по 33, інший, що праворуч, типу волонтер, 31-річний Роман Дзюбенко виїжджає по системі шлях у волонтерських справах, але чи то плутає літаки, чи то що, й волонтерить… на островах. Подорожує зі Слобоженком і ось цей хлопець, його звуть Ростислав Потапенко, він бізнесмен і тут ще цікавіше, за інформацією співрозмовників “Української правди”, цей хлопчина виїжджає за допомогою спеціальних листів Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Те, що ці хлопці мають великі можливості, каже Ткач, він не сумнівається, бо за кількома збігами, Ткача то авто збиває, то обшуки відбуваються, то ще якісь цікаві моменти. І усе ці відбулося, коли журналіст випустив матеріал під назвою “Форсаж під час війни”, декілька вищеназваних хлопців вже фігурували.
“Після цієї публікації за збігом обставин мій телефон поставили на автодозвон з Росії. Паралельно я отримував сотні смс з кодами реєстрації всюди, де лише тільки можна зареєструватися. До водія нашої команди за збігом обставин додому ввечері прийшли поліцейські, за кілька днів мене збила машина на пішохідному переході і того ж дня ввечері, коли я приїхав з лікарні копи незаконно і безпідставно провели особистий обшук мене посеред вулиці. Тому я прекрасно усвідомлюю, що хлопці, які літають Києвом на ферарі та ламборгіні, мають великі можливості. Однак, сподіваюся, що ці можливості вони витратять на сили оборони.”
І скільки таких хлопців ще – питання, на яке ми напевно, ніколи не отримаємо відповідь. Адже усі ми пам’ятаємо, скільки разів вже накривали лояльних посадовців, які за кілька тисяч доларів підписували “білі квитки”, а скільки ще не накрили.
