Російське командування стикнулося з кризою, яка змушує його змінювати стратегію безпосередньо під час бойових дій. Через успішні та несподівані контратаки українських Сил оборони на Запорізькому та Дніпропетровському напрямках, окупанти терміново перекидають свої найбільш боєздатні підрозділи зі сходу на південь України. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW), передають Патріоти України.
За даними OSINT-аналітиків, протягом лютого та початку березня 2026 року російське командування передислокувало значні сили 68-го армійського корпусу Східного військового округу з районів Покровська та Добропілля (Донецька область) на Гуляйпольський напрямок. Зокрема, йдеться про 39-ту мотострілецьку бригаду та 1472-й полк.
Фахівці також зафіксували перекидання відносно елітних підрозділів морської піхоти Тихоокеанського флоту РФ (40-ї бригади та елементів 55-ї дивізії) з тактичного району Добропілля у район Пологів, що на південь від Гуляйполя. Експерти впевнені, що такі реактивні дії ворога є прямою відповіддю на українські контратаки, які розпочалися наприкінці січня.
Окрему увагу аналітики звертають на маневри 76-ї повітряно-десантної дивізії (ВДВ) РФ. Її підрозділи почали перекидати з Покровського напрямку на Оріхівський ще у січні 2026 року.
В ISW зазначають, що первинним планом Росії, ймовірно, було використання десантників для розвитку власного наступу та захоплення Оріхова навесні-влітку. Однак несподіване блокування систем зв’язку Starlink у росіян 1 лютого та миттєві українські контратаки повністю зірвали цей задум. Тепер елітні підрозділи ВДВ змушені не наступати, а відбивати атаки ЗСУ.Дмитро Гулійчук
Дилема Кремля: битва за «фортечний пояс» під загрозою
Необхідність реагувати на активні дії ЗСУ на півдні створює для російського командування складну дилему. Перекидання військ з Донеччини до Запорізької області суттєво послаблює наступальний потенціал РФ на сході.
Цей фактор може стати критичним для очікуваного весняно-літнього наступу Росії на український «фортечний пояс» — лінію міст Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка. За інформацією українського командування, Кремль ставив завдання захопити ці високоукріплені міста до початку літа 2026 року.
Проте після кількох місяців боїв росіяни не досягли там значних оперативних успіхів, а темпи їхнього просування суттєво впали. Аналітики констатують: захоплення Росією Покровська та Мирнограда не дозволило їй вивільнити достатньо сил для атаки на «фортечний пояс», як на те сподівалися у Москві. Здатність армії РФ вести одночасні масовані наступи на різних ділянках фронту нині оцінюється як вкрай низька.
