Перепалка між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом у Білому домі створила небувалу хвилю інформаційного ажіотажу. Якщо ще вчора здавалося, що буде укладено “велику угоду” і напруженість між Вашингтоном і Києвом знизиться, то ситуація кардинально змінилася за лічені хвилини. І багатьом незрозуміло, до чого це призведе, а тому й виникають різноманітні емоційні маніпуляції – особливо у питанні постачання Україні озброєнь.
Безперечно, що у сутичці між президентами України та США світова політична еліта стала на бік Володимира Зеленського. Моральна підтримка в такій непростій ситуації дуже важлива, і 47-му президенту США так чи інакше, але доведеться змінювати свою позицію – оскільки, як би це дивно не звучало, але зараз Україна потрібна йому більше, ніж він Україні.
Але щоб це усвідомити і не піддаватися панічним і депресивним настроям, слід трохи заглибитися в суть процесів, що відбуваються у світі.
Велика економічна війна
Не секрет, що для Дональда Трампа війна в Україні – це другорядна проблема, на яку він навіть не звертав би уваги, приділяючи її першорядному завданню – економічному протистоянню з Китаєм. Саме з цього він і розпочав свою другу каденцію – з підготовки до того, що так і не завершив у 2019 році.
Претензії до Гренландії та Панами – все це елементи протистояння з Китаєм, якому Дональд Трамп відводить перше місце, але яке він ніяк не може до ладу розпочати. І як би того не хотілося президентові США, але у цьому протистоянні йому без України не обійтися. Як це може бути? Все просто – рідкісноземельні метали.
Щоб розпочати економічну війну з Китаєм, Сполучені Штати повинні подбати про свою економічну безпеку, зокрема щодо ресурсів та їх диверсифікації. І “велика угода” з Україною мала б убезпечити США від стресових ситуацій, пов’язаних із дефіцитом ресурсів для американських монополій.
Тому “велика угода” – це не просто про гроші, а й про далекосяжні амбіції Дональда Трампа, які з моменту його інавгурації знову зазнають краху. Підкреслю, з Гренландією у нього розмови у формі погроз та ультиматумів не вийшло, Панамський канал не перейшов під контроль Вашингтона, а Канада не стала 51-м штатом США. Єдине, чим може зараз похвалитися Трамп, то це перейменуванням Мексиканської затоки на Американську.
І всі ці провали можуть бачити не лише майбутні економічні опоненти Трампа на світовій карті – китайці, а й внутрішні нинішні – Демократична партія та низка республіканців, які не поділяють політику 47-го президента США.
Тому коли Дональд Трамп намагався щось сказати про карти, то за великим рахунком саме у нього на руках козирів і не було. Щоб рухатись далі, йому потрібна Україна. Але чи потрібний він Україні?
Допомога США Україні
В Овальному кабінеті Джей Ді Венс дорікнув Володимиру Зеленському, що той не висловлює подяки за допомогу Дональду Трампу. Нюанс цього закиду в тому, що останньому поки що дякувати нема за що. Вся та допомога, яка йшла та йде в Україну від США, – це та, яка була розподілена ще за адміністрації Джозефа Байдена. Нинішня адміністрація для України поки що не зробила нічого, крім нервів.
Ба більше, саме на трампістському крилі республіканців лежить відповідальність за те, що у жовтні 2023 року допомогу було заблоковано у Конгресі і майже пів року Україна трималася без підтримки США. І це дуже показовий момент у питанні, чи зможемо ми вистояти без США. Так, зможемо.
Російська армія зараз відчуває серйозну кризу, пов’язану з виснаженням. І якщо без допомоги США ми змогли пів року тримати оборону у 2023-2024 рр., коли потенціал РОВ був набагато більшим, то зможемо це зробити і зараз. Зрозуміло, з американською підтримкою це було б набагато простіше та ефективніше, але відсутність такого партнера в обоймі не стане кінцем світу. Знов-таки, повторюся, прецедент уже був, і ми вистояли в набагато гірших умовах. Тим більше, що кожен подібний реверанс США призводить до активізації європейських партнерів України, а останніми місяцями навіть зовсім несподіваних гравців – Китаю.
З дня зустрічі представників США та Росії у Саудівській Аравії Китай значно пожвавішав та позиціонує себе на ігровій дошці на стороні Європи. Крім того, знову почали згадувати план миру КНР, в якому, на відміну від плану Трампа (який так ніхто й досі не бачив), прямо вказується прихильність до територіальної цілісності України.
А тому непрофесійна та негідна поведінка Дональда Трампа відчинила двері гравцю, про якого почали забувати, але присутність на арені якого вкрай небажана для 47-го президента США.
Крім усього іншого, блокування постачань зброї Україні дуже сильно вдарить по самих Сполучених Штатах. Адже так, як у 2022 році запрацював американський військово-промисловий комплекс, він не працював давно. Відкрилися нові виробничі майданчики, складальні лінії, з’явилися нові робочі місця, а монополії отримали багатомільярдні контракти. Зупинення допомоги Україні призведе до зворотного процесу – збитків, зривів контрактів, скорочень персоналу, зростання показників безробіття.
У свою чергу ці внутрішні проблеми вдарять не тільки по Трампу, а й по Республіканській партії, що призведе до зниження електоральної підтримки.
Висновки
Україна без США вистоить, а ось у президента США без нашої країни будуть не менш серйозні проблеми.
Дональд Трамп може втратити шанс укласти з Україною ресурсну угоду, яка обіцяє багатомільярдний прибуток, або, іншими словами, припуститися найсерйознішої помилки у своїй кар’єрі бізнесмена. Але навіть якщо не просто про бізнес, то угода з Україною могла стати буфером безпеки для Штатів в економічному протистоянні з Китаєм.
На геополітичній арені Дональд Трамп робить все, щоб нашкодити самому собі, і на сьогодні жодна його обіцянка чи дія не дала значного результату. Це має негативний вплив на репутацію та рівень довіри до 47-го президента США, якого частіше критикує міжнародна політична еліта, ніж підтримує.
У свою чергу Україна без американської допомоги вже тримала удар – і в нинішніх умовах, коли супротивник слабший, ніж півтора роки тому, з цим завданням теж впорається. Низка експертів говорять про запас міцності у пів року, але насправді в обороні ще довше. Але в одній лише обороні війни не виграються.
Проте не варто забувати, що Дональд Трамп буквально півтора тижні тому називав Володимира Зеленського “диктатором”, а кілька днів тому вдавав, що не може пригадати, щоб він таке говорив.
Властивість Трампа, про яку неодноразово згадувалося, – говорити одне, а робити зовсім інше, і навпаки. Тому висока ймовірність того, що після легкого, тонізуючого холодного душу риторика нинішнього господаря Овального кабінету щодо України різко зміниться. Адже як би того не хотілося Дональду Трампу, але йому доведеться визнати, що за нинішніх умов США без України втрачають набагато більше, ніж Україна без Штатів.
