Для багатьох українських родин традиція готувати 12 страв на Святвечір є чимось святим і незмінним. Так робили наші мами, бабусі і прабабусі, тому здається, що інакше бути не може. Але чи справді це сувора вимога церкви? Чи це радше народний звичай, який має символічний, а не обов’язковий характер?
Священник Олексій Філюк пояснює: церква не вимагає готувати саме 12 страв. Це красива й глибока українська традиція, але головний сенс Святвечора — не в кількості на столі, а в молитві та духовному спілкуванні. Обов’язковою є лише кутя як символ пам’яті та єдності, а всі інші страви — за бажанням і можливістю родини.
Отець Олексій підкреслює: набагато важливішим за святковий стіл є відвідування храму. Саме служба, спільна молитва та благословення на Різдво готують душу до зустрічі свята. “Страви — це лише додаток, а не головне,” — каже священник. Навіть якщо вдома буде кілька пісних страв, але ви були на службі та прийшли додому зі світлим серцем — ваш Святвечір уже благословенний.
Церква наголошує: не потрібно перенапружуватися, особливо людям похилого віку або тим, хто живе сам. Якщо приготування 12 страв приносить радість — це чудово. Але якщо це стає важким обов’язком або викликає втому — краще обрати спокій і зосередитися на головному: молитві, мирі в душі та родинному теплі.
Багато людей сьогодні живуть у непростих умовах — хтось далеко від сім’ї, хтось переживає втрату чи хворобу. Для таких родин Святвечір може бути скромним, але не менш щирим. Бог дивиться не на багатство столу, а на чистоту серця та бажання зустріти Різдво зі світлом.
Отже, відповідь проста і мудра: готуйте стільки, скільки вам під силу, і не забудьте піти в храм, адже саме там починається справжнє Різдво. Мир, любов і Божа благодать важливіші за будь-які 12 страв.
