Вважається, що паски потрібно пекти у четвер. На це є дві причини. По-перше, у містах є традиція освячувати паски у суботу з полудня, тож до цього часу потрібно встигнути завершити усі справи. По-друге, якби паски не вдались, їх можна перепекти, наприклад, у суботу. Окрім того, раніше пекли багато пасок і часом за один день це було нереально зробити. Також у суботу пекли паски по селах, де люди ішли на всеношну службу і освячували кошики в неділю зранку. tvoemisto
Є уявлення про те, що в п’ятницю паски не печуть, бо цього дня виносять Плащаницю – це страсна п’ятниця, жалобний день. Кажуть, що цього дня навіть пташка гнізда не в’є. Але багато етнографічних джерел вказують на те, що паски у п’ятницю таки пекли. Упродовж тижня є багато роботи, а п’ятниця – більш спокійний день, коли є час побавитись з тістом. Тому, насправді, немає твердої настанови – і в четвер, і в п’ятницю, і в суботу люди пекли і печуть паски.
Те ж можна сказати і про звичай вмиватись самим та мити вікна у чистий четвер. Насправді, люди робили це і в інші дні, адже за один день неможливо зробити все. Зазвичай обряди, пов’язані з прибиранням оселі, зосереджувались на першій половині тижня, а у другій бралися за випікання і приготування їжі. Все логічно – якщо наготувати раніше, їжа може зіпсуватись. Про цю логіку варто пам’ятати, коли говоримо про традиції.
У суботу доробляли хатні справи, допікали паски і ладилися до церкви. Подекуди цього дня був такий звичай: дідусь або бабуся – хто був старшим в родині – приносили до хати бесаги (торби через плече) і роздавали усім хатнім обновки, адже весна – це час, коли все поновлюється, і люди в тому числі. Це робили перед тим, як складати кошик для освячення.
У різних місцевостях кошики складали по-різному. Подекуди усе, що наготували до свята, складали на вози і везли до церкви кропити. А подекуди була традиція випікати таку величезну паску, що треба було розібрати челюсті печі, щоб її дістати. Вважалося, що то дуже файно і в родини буде величезний прибуток, врожай.
У деяких етнографічних джерелах говорять про те, що в суботу розписували писанки, адже всі хатні справи вже були перероблені і лишався час. Та якщо ви писали писанки, то знаєте, яка це кропітка робота і як багато часу вона займає. Тож про суботу можемо говорити, якщо ідеться про дряпанки чи крапанки, що не потребують зусиль. Зазвичай писанки писали упродовж усього посту.
Багато писанок потрібно було приготувати дівчатам, особливо – високо у горах, де замість поливаного понеділка існував звичай волочильного понеділка, адже «гуцульське лудинє (вбрання) дороге», щоб його обливати. Замість цього хлопці ходили до дівчат по писанки – «волочились» за яйцями. Чим більше писанок отримував хлопець, тим більше він гонорувався. А скільки дівчина роздала писанок, то стільки хлопці мали просити її до танцю.
Подекуди звичаї волочильного і поливаного понеділка поєднувались. Наприклад, писанками могли відкуповуватись від обливання або хлопці могли обливати дівчат за те, що ті не хотіли давати їм писанки.
