Кропив’янка – це шкірне захворювання, яке характеризується появою опуклих, червоних та сверблячих пухирів.
Ці ураження можуть відрізнятися за розміром та утворювати скупчення, які з’являються на різних ділянках тіла, таких як обличчя, руки, ноги та тулуб.
Хоча пухирі зазвичай зникають самі по собі через кілька годин або днів, у деяких випадках вони можуть рецидивувати, суттєво впливаючи на самопочуття та якість життя людей, які страждають від кропив’янки.
Кропив’янка – це поширена та часто тривожна шкірна реакція, яка проявляється у вигляді пухирів або вузликів на шкірі. Ці ураження, розміром від маленьких цяток до великих бляшок, характеризуються піднятими ділянками, почервонінням або зміною кольору шкіри та зазвичай сильним свербінням. Хоча вони можуть бути тривожними, у більшості випадків кропив’янка є легким та тимчасовим станом.
Кропив’янка виникає, коли певні клітини в організмі, які називаються тучними клітинами, вивільняють гістамін та інші хімічні медіатори в кров. Це вивільнення призводить до витоку рідини з дрібних кровоносних судин шкіри (капілярів), що призводить до утворення характерних набряклих пухирів.
Основні симптоми кропив’янки включають:
Кропив’янка: опуклі, добре окреслені ураження, які можуть бути блідими в центрі та червоними по краях.
Свербіж: Свербіж, який може бути легким або дуже інтенсивним.
Зникаючий характер: Однією з найхарактерніших рис є те, що окремі пухирі зазвичай зникають протягом 24 годин, не залишаючи сліду, хоча нові можуть з’являтися на інших ділянках тіла.
У деяких випадках кропив’янка може супроводжуватися ангіоневротичним набряком, тобто набряком глибших шарів шкіри. Ангіоневротичний набряк зазвичай вражає повіки, губи, руки, ноги або геніталії та може викликати відчуття тиску або болю. Якщо ангіоневротичний набряк охоплює горло або язик, це може спричинити утруднення дихання та вважається невідкладною медичною допомогою.
Види вуликів
Кропив’янка класифікується переважно за тривалістю її виникнення:
Гостра кропив’янка: це найпоширеніша форма. Напади тривають менше шести тижнів, і причину часто можна визначити.
Хронічна кропив’янка: діагностується, коли загострення тривають більше шести тижнів. У багатьох випадках хронічної кропив’янки важко визначити конкретну причину — це називається хронічною спонтанною (або ідіопатичною) кропив’янкою.
Крім того, існує індукована або фізична кропив’янка, при якій кропив’янка викликається певним зовнішнім подразником, таким як:
Дермографізм: поява кропив’янки внаслідок подряпин або тертя шкіри.
Холодова кропив’янка: викликається впливом холоду.
Пресорна кропив’янка: викликається тривалим тиском на шкіру (наприклад, від тісного одягу).
Сонячна кропив’янка: викликається впливом сонячного світла.
Холінергічна кропив’янка: пов’язана з підвищенням температури тіла, наприклад, під час фізичних вправ або гарячої ванни.
Найпоширеніші причини кропив’янки
Існує широкий спектр можливих тригерів гострої кропив’янки:
Алергічні реакції: на їжу (наприклад, молюски, горіхи, яйця та молоко), ліки (антибіотики, знеболювальні, такі як аспірин або ібупрофен), укуси комах або латекс.
Інфекції: вірусні (наприклад, застуда або гепатит) та бактеріальні (стрептококовий тонзиліт).
Фізичні фактори: як зазначено для індукованої кропив’янки.
Емоційний стрес: хоча він не є прямою причиною, він може посилити симптоми у схильних до нього людей.
При хронічній кропив’янці зовнішня причина часто не виявляється. У значному відсотку цих випадків вважається, що причина аутоімунна, тобто імунна система організму атакує тучні клітини.
Діагностика та лікування
Діагностика кропив’янки в першу чергу базується на фізичному огляді та анамнезі пацієнта. Ваш лікар спробує визначити тривалість загострень та можливі тригери.
Лікування в першу чергу спрямоване на полегшення симптомів та, по можливості, уникнення провокуючих факторів:
Антигістамінні препарати: це основа лікування. Вони блокують дію гістаміну, зменшуючи свербіж та кропив’янку. Використовуються як безрецептурні, так і рецептурні антигістамінні препарати.
Кортикостероїди: У більш важких або хронічних випадках пероральні кортикостероїди можуть бути призначені на короткий період для зменшення запалення.
Уникнення тригерів: Якщо було виявлено певний тригер, такий як їжа або ліки, найважливішою дією є його уникнення.
