Вважається, що гострі предмети можуть нашкодити душі покійного або відлякати її, але священник Олексій Філюк вважає інакше.
Поминальний обід — важлива частина української традиції вшанування памʼяті померлого. Його мета — не лише згадати близьку людину, а й підтримати родину у скорботі.
З покоління в покоління передаються звичаї, пов’язані з цим обрядом. Главред дізнався, що одним із них є переконання, що на поминальному столі не можна використовувати виделки чи ножі — лише ложки.
Чому на поминках не можна їсти вилками
У багатьох регіонах України існує традиція під час поминального обіду використовувати лише ложки, уникаючи ножів та виделок. Це пов’язано з народними віруваннями: вважається, що гострі предмети можуть відлякати душу померлого або навіть завдати їй шкоди. Зокрема, виделка асоціюється з “чортовим хвостом”, а ніж — з ризиком “послизнутися” душі на лезі та потрапити в пекло. Хоча церква не забороняє використання виделок і ножів, багато людей дотримуються цих традицій з поваги до покійного та звичаїв предків.
Однак священник ПЦУ Олексій Філюк називає це вигадкою. За його словами, немає жодних церковних заборон щодо використання виделок чи ножів під час поминок.
“Це вигадки. Їсти можна і виделками, і ложками, і ножами користуватися. Ми ж живемо у 21 столітті, а не в середньовіччі”, – розповів він.
Священник також спростовує народне повір’я, ніби виделкою можна “проштрикнути душу померлого”. Він стверджує, що це міф без жодного підґрунтя.
Дивіться відео із поясненням священника, чи можна їсти вилками на поминках:
Що їдять на похоронах
Поминальна трапеза має не лише кулінарне, а й ритуальне значення. Страви на похороні — це частина прощання з покійним, форма молитви, вияв поваги та пам’яті. Основною стравою є коливо (кутя) — варена пшениця або рис з медом, родзинками та горіхами, що символізує вічне життя, пише Вікіпедія. Також традиційно на поминках подають узвар, борщ, кашу, вареники, млинці, рибні або овочеві страви. У деяких регіонах готують драглі, налисники з сиром, пшоняну кашу та чорний кисіль.
М’ясо — іноді заборонене, особливо у піст, але часто дозволяється, залежно від місцевої традиції. Основна ідея – нагодувати людей простою, але щедрою їжею, щоб вони згадали померлого добрим словом і помолилися за нього.
Що робити з їжею після поминок
Їжа, що залишилася після поминального обіду, має сакральний статус. У багатьох регіонах України її не можна викидати. Це вважається гріхом і неповагою до душі покійного. Залишки поминальної їжі або роздають родичам, сусідам, людям, які не змогли бути присутніми, або роздають нужденним чи домашнім тваринам. Існує також звичай залишати трохи страви “для душі покійного” на ніч — вважається, що вона може “повернутися” попрощатися. Усе це — прояв глибокої віри в те, що пам’ять про людину не зникає з її тілесною присутністю.
Що говорять на поминальному обіді
Поминальний обід супроводжується не лише їжею, а й словами. У цей момент важливо згадувати покійного з добром. Учасники поминального обіду зазвичай діляться спогадами, розповідають теплі історії, дякують за життя та добрі вчинки покійного. Часто говорять фрази: “Світла йому пам’ять”, “Нехай спочиває з миром”, “Царство Небесне”. Це не лише знак поваги, а й форма спілкування з душею людини, якої більше немає серед живих. Поминальні слова об’єднують присутніх, створюють відчуття єдності в скорботі та пам’яті. Вони допомагають родині пережити втрату і відчути підтримку громади.
