Чому кожен день Страсного тижня зветься Великим?

Він присвячений вшануванню останніх днів земного життя Спасителя: Його страждань, хресної смерті та поховання.

Страсний – бо згадуємо страсті Христові (з церковнослов’янської «страсті» – це страждання).

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Цей тиждень по-особливому шанується Церквою. Богослужбова і змістовна його унікальність настільки велика, що кожен день в церковній традиції називається святим та великим. А богослужіння, які звершуються в цей час, не повторюються впродовж року. Ці шість днів напередодні Великодня – найбільш суворі дні Великого посту.

Великою седмицею тиждень напередодні Пасхи називається здебільшого в грецькій традиції, а у нас найчастіше кожен день Страсного тижня називають Великим. В книзі «Синаксар» знаходимо такі рядки: «Всі дні перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці – Свята й Велика седмиця (Страсна). Називається ця седмиця Великою не тому, що її дні або години більші, але тому, що в цю седмицю здійснилися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя».

Святі отці зазначають, що великими ці дні є тому, що в цей час творилися найвидатніші події – страждання і смерть Боголюдини за рід людський.
Коротко нагадаємо змістовне наповнення цих Великих днів.

Великий понеділок

У цей день особливо виділяється тема прокляття смоковниці. За Євангелієм (Мк. 11: 12 – 26), це сталося якраз у перші два дні після входу Господнього до Єрусалиму: в понеділок Ісус Христос побачив смоковницю і прокляв її, не знайшовши на ній плодів, а наступного дня учні виявили, що вона засохла. Церква розглядає цю подію як науку для всіх вірних: людина, яка не приносить плоди віри в житті, гине. Бо є віра жива, а є віра мертва. Жива віра відрізняється від мертвої за плодами. В кожного з нас відбудеться зустріч з Богом, коли Він подивиться на наші плоди. І до цієї зустрічі ми повинні бути постійно готові, про що й нагадує нам ця євангельська подія.

Великий вівторок

Це єдиний день тижня, що не має спогадів, пов’язаних безпосередньо з подіями останніх днів життя Ісуса Христа. Водночас цей день можна назвати днем повчань, адже у вівторок Господь говорить найбільше, наводить найбільше прикладів, притч (про таланти, про десять дів та ін.).
Велика середа

У цей день згадується жінка, яка омила дорогоцінним миром Спасителя, коли Він був на вечері у Вифанії в домі Симона прокаженого. Тут же Іуда Іскаріотський уявною турботою про жебраків виявив своє сріблолюбство, а ввечері зважився зрадити Христа за 30 срібників (сума, достатня за тодішніми цінами для придбання невеликої ділянки землі навіть на околицях Єрусалиму).

Великий четвер

У богослужінні згадуються чотири найважливіші євангельські події, що відбулися цього дня: Тайна вечеря, на якій Господь встановив Таїнство Причастя (Євхаристії). Господь омиває учням Своїм ноги на знак глибокого смирення і любові до них. В цей же день згадується молитва Спасителя в саду Гефсиманському та зрадливий поцілунок Іуди.

Велика п՚ятниця

Найскорботніший день для всіх православних християн. Ми з великою тугою згадуємо останні години земного життя нашого Спасителя: Його несправедливе осудження, страждання й муки, насмішки над Ним і знущання, розп’яття й смерть. У цей день у храмах не звершується Божественна літургія, а піст є особливо суворим.

Велика субота

Субота тиші. В цей день ми згадуємо про те, що Господь у гробі, і про те, що Він сходить до пекла, щоб вивести звідти старозавітних праведників на чолі з Адамом і Євою. І це початок Пасхи – Воскресіння Христового.

Джерело: ПЦУ