Жоден мирний договір України з Росією не матиме юридичної сили, якщо в ньому не передбачено повне відновлення суверенітету України над усією її територією, включно з Кримом і Донбасом. Про це пише в Foreign Policy професор міжнародного права Дункан Голліс – редактор “Оксфордського керівництва з міжнародних договорів”.
Він посилається на статтю 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1980 року. Вона говорить: договір, укладений під загрозою або внаслідок застосування сили, суперечить Статуту ООН і є юридично нікчемним. Конвенцію підписали 116 країн, зокрема Україна і Росія.
До Другої світової війни такі силові договори були нормою. Але після неї, у відповідь на Мюнхенську угоду 1938 року, яка стала символом зради союзників Чехословаччини, світ прийняв нові правила. Статут ООН прямо забороняє використовувати силу – крім самооборони або з дозволу Радбезу ООН.
Саме на це спирається Голліс: російська агресія проти України не має ні правового, ні морального виправдання. Отже, будь-які домовленості, отримані під час цієї війни, від початку незаконні та підлягають анулюванню.
Якщо Україна погодиться на мир, поступившись частиною територій, він не буде визнаний легітимним – ні Україною, ні міжнародним правом. Ба більше, сторони не зможуть застосовувати санкції або інші юридичні заходи одна проти одної в разі порушень умов. Це створить нестабільну ситуацію, де обидві сторони зможуть просто заявити: “Цей договір нікчемний”. Так само вчинять й інші країни.
На думку Голліса, є тільки один спосіб зробити мир із Росією юридично повноцінним – через схвалення Ради Безпеки ООН. Подібне вже відбувалося: 1999 року після війни в Косово і 2000-го – між Ефіопією та Еритреєю.
Але є нюанс. Такий мирний договір повинні будуть затвердити всі постійні члени Радбезу – включно з Великою Британією, Францією, Китаєм і навіть… Росією.
