У районі Авдіївки позиції ЗСУ атакували окупанти, які пройшли гарну військову підготовку.
У районі Авдіївки позиції ЗСУ атакували окупанти, які пройшли гарну військову підготовку. До такої думки дійшли журналісти видання Washington Post, коли поспілкувалися із сім’ями українських бійців із 3-ї штурмової бригади, яка діяла в Авдіївці під час оборонних боїв.
Аналітики з Інститут вивчення війни також вирішили проаналізувати статтю американського видання, щоб дати свою оцінку того, що відбувається в Авдівці.
Більшість українських захисників, які були в Авдіївці, визнали, що близько 3/4 окупантів було дуже добре підготовлено для проведення таких атак.
Ще один український боєць заявив, що для захоплення тієї чи іншої позиції ЗСУ ворог використав реактивні гранати. При цьому недосвідчені окупанти часто відмовлялися йти в атаку, коли бачили смерть свого побратима.
Один із захисників Авдіївки заявив, що недосвідчених солдатів окупанти зазвичай кидали у бій хвилями вдень та ввечері. В основному це були чоловіки віком від 40 до 50 років. Часто ті йшли у бій без бронежилетів та касок.
Однак на їхньому тлі були й професіонали, добре озброєні та екіпіровані. Повідомлення про невідповідності в характері російських атак і як атакуючий особовий склад вказують на те, що російські війська можуть проводити ешелоновані наземні атаки, чергуючи групи підготовлених і ненавчених сил, які, ймовірно, складаються з мобілізованого особового складу або російських підрозділів “Штурму”.
Командир одного з батальйонів 3-ї штурмової бригади Микола Зінкевич згадував, як на одну позицію ворог кидав від 20 до 30 окупантів, а це в рази більше, ніж противник кидав у бій під час захоплення Бахмута.
Аналітики впевнені, що окупанти спеціально використовували погано навчених солдатів, щоб виснажити ЗСУ та виявити їхні позиції. А вже навчених солдатів кидали на штурм конкретні позиції українських захисників.
Російські війська, ймовірно, намагаються адаптувати наземні атаки для підтримки вищого темпу наступальних операцій під Авдіївкою за участю особового складу різного рівня підготовки та запобігання швидкому виснаженню більш підготовлених частин та з’єднань.
