“Бабусю, а ти точно не п0мреш, мене не залишиш?”: у Чернігові 10-річний Дмитрик, який втратив маму, чекає на батька з полону, розповів свою тяжку історію

10-річний Дмитро Терентьєв з Чернігова лишився лише з бабусею. Його мама загинула під час обстрілу російською армією, а тато – у російському полоні.

Будьте першими в курсі головного

Додайте «Силу Слова» до улюблених джерел у Google — і наші новини будуть вище у вашому пошуку.

Про дитину, на життя якої вже випали геть не дитячі випробовування, дивіться у сюжеті кореспондентки ТСН Валентини Доброти.

Десятирічний Дмитрик зі своєю бабусею змушений опановувати чужий правопис. Інакше його лист ніколи не прочитає батько-військовослужбовець. Нині він у російському полоні. Для тата Романа Терентьєва у нього назбиралося чимало новин. Він уже не ходить на скрипку до музичної школи. А вчиться грати на фортепіано. Навіть бере додаткові уроки. А ще хотів би розказати, що в нього над ліжком висить прапор 32-ї окремої механізованої бригади, де служив тато. Але про це писати не можна. Тому далі – про новорічну ялинку. На ній – і іграшка з символікою татової бригади.

Його батько Роман Терентьєв зник влітку 2023 року. Через пів року, як долучився до ЗСУ. Зятя, каже пані Марія, спочатку внесли до списку зниклих безвісти. Та друзям після тривалих пошуків вдалося знайти фотографію Романа Терентьєва в одному з російських телеграм-каналів.

Пані Марія не зупинилася. І рік тому отримала офіційне підтвердження, що батько її онука – у російській тюрмі.

“І в нас з’явилася надія, що тата можна буде врятувати, бо він живий”, – каже пані Марія.

Що таке втрата – хлопчик уже добре знає. В середині березня 2022 року родина була у Чернігові. І мама Дмитрика Тетяна загинула під час обстрілу міста, коли пішла до магазину.

Тепер пані Марія з Дмитриком живуть удвох.

“Весь час питав “бабуся, а ти точно не помреш, я боюся лишитися сам”. У нього був страх, але завдяки психологам є реабілітація. Ми не здаємося”, – каже Марія.

Щоб відволікати хлопчика від поганих думок, завели песика. Про своїх домашніх улюбленців Дмитрик теж напише у листі до тата. Про те, як він у парку з ними гуляє, а ще й про те, що змінив школу, і гарно вчиться.

Дмитрик з бабусею щовихідних раніше їздили до Києва – тепер на такі акції підтримки військовополонених виходять у Чернігові. Листи до батька в полон Дмитрик писав і раніше. І вже коли вони зустрінуться, хотів би запитати, чи отримував він їх.