Лідія Степанівна під обстрілами пройшла весь фронт, подолала близько 10 км, двічі падала – але будь-що прагнула дістатися вільної української території. Цілеспрямованій жінці було надано всю необхідну допомогу, і зараз вона знаходиться у відносній безпеці. Подробицями поділились у прес-службі Нацполіції.
Будинок, який Лідія Степанівна будувала власноруч, був зруйнований російськими військами, а її рідні зазнали поранень. В розпалі боротьби, у свої 98 років, вона здійснила неможливе, рятуючи себе від окупантів.
Протягом цілого дня Лідія Степанівна йшла без їжі та води, декілька разів падала від втоми, але трималася на двох палицях і “на характері”. Вона дивом залишилась живою та неушкодженою.
Увечері втомлену пішоходку помітили військові, які передали її групі поліції “Білий Янгол”. Поліцейські доставили її в шелтер для евакуйованих, де зараз про неї дбають. Правоохоронці в даний час розшукують родичів жінки. Після цієї надзвичайної події Лідія Степанівна відчуває себе добре.
“Я ту війну пережила і цю війну переживаю. Залишилась без нічого. Але я своєю Україною на ногах вийшла”, – заявляє вона.
Нагадаємо також про Івана Яковича, що оселився на Дніпропетровщині. У 88 років він пішки під обстрілами вийшов з окупації, бо не хотів брати російський паспорт.
Окупанти погрожували розстріляти, відібрали українські документи. Тож він наважився уночі втекти з Очеретиного з однією сумкою, понад шість годин ішов пішки, а потім попутками дістався Покровська. Вже там попросив про допомогу. Евакуаційники доправили пенсіонера до Дніпра.
