Ці слова вже вийшли з ужитку
Ці вирази раніше вважалися звичними, а зараз практично не використовуються в мові. Спробуйте здогадатися, що вони означають, а потім прочитайте справжнє значення.
Братанич
Так називали племінника по брату, тобто сина свого брата. Цікаво, що аналогічне слово для дочки брата чи сестри – «небога» – збереглося до наших днів.
Спудей
Цим словом позначали учнів братських шкіл і релігійних навчальних закладів, а у вужчому значенні – учнів молодших класів Київської академії. Згодом «спудеями» почали називати студентів вишів.
Суціга
Таким прикметником описували хитру людину, до того ж у негативному контексті, тобто шахрая або донощика, що діє в корисливих цілях.
Герць
У прямому сенсі означає битву, козацький поєдинок. У переносному – це боротьба поглядів, світоглядів.
Шкодляк
Позначає жадібну людину, скупу на фінансову допомогу або добрі справи. Є й інші старі українські слова, що вказують на жадібність – «жила», «жмикрут», «скупердя», «скупар».
Гойний
На відміну від попереднього прикметника, «гойними» називали щедрих, безкорисливих людей. Однак слово також могли використовувати в негативному сенсі для багатіїв, які не знають міри в розкоші.
Огуда
Означає осуд, недоброзичливе ставлення, погану репутацію. «Виражати огуду» – це засуджувати когось за аморальний вчинок.
Легейда
Давня образа, якою «нагороджували» недалеких або невмілих людей. У деяких регіонах так називали психічно хворих.
Спуза
Пояснення цього слова – попіл, гаряча пічна зола. Від нього походять такі вирази, як «спудзяник», тобто випечений на попелі коржик, і «спудзянка» – вівця сірої породи з шерстю попелястого кольору.
Маркітний
Часто вживане українськими класиками слово має два значення. Перше – сумний, стривожений, незадоволений («маркітно на душі»). Друге – страшний, моторошний («маркітний звук»).
Джерело: УНІАН
