Зустрічаюся з сином найближчої подруги. Це начебто неправильно, але чому?

Україна

Загалом, не знаю, як так вийшло, але я зустрічаюся із сином своєї подруги. Це все абсолютно нормально і йому є 18, проте останнім часом мене сильно діймає совість. Це начебто несправедливо і неправильно, але чому? Він приділяє мені час, і ми добре спілкуємося. Часом мені вдається виключити в собі це дивне почуття, але воно повертається до мене знову і знову, немов мені хочеться сказати і вивести наші стосунки на світ.

Ми були з ним знайомі протягом 5 років, і нічого до цього не вело. Більш того, у мене є чоловік і діти, тому те, що зараз відбувається дивно подвійно. Я знаю, як це виглядає з боку, і багато хто мене засудить. Вони будуть праві, безумовно, але все це перекриває те, що я відчуваю поруч з ним. Ту турботу і ласку, а також розуміння, яке я не можу видавити зі своєї сім’ї роками. Ту теплоту стосунків, яка нагадує мені про колишню молодість і безтурботність.

Я не можу думати про те, як ми виглядаємо з боку і чи здогадується про щось моя подруга, але одне можу сказати точно – мені все одно.

Проте всю ситуацію ускладнює моя сім’я, як я вже сказала – у мене є чоловік і діти. Я не мають ні найменшого уявлення про те, як вони відреагують на це. Адже ми всі знайомі один з одним і добре спілкуються. Можливо саме це відчуття таємниці і драйву дає мені такий стимул та перекриває все інше? Я ніколи себе не ловила на цій думці і навіть не думала, що подібне може подобається, але зараз. Це щось сокровенне, сакральне, адже ніхто не знає про нас.

Відео дня:

Він пропонує мені піти від чоловіка, стверджуючи, що тягнути такий шлюб безглуздо. Але ж він ще молодий і сам до кінця не розуміє, про що говорить. У його віці заводити сім’ю це останнє, що потрібно робити. Проте, сумнівів в тому, що у нього це може вийти досить вдало у мене немає.

Заради нього я багато чим жертвую зараз – роботою, подругами, часом з сім’єю. Ми подобаємося один однму, саме характерами, а не тільки зовні. Наше дозвілля завжди різноманітне, і я рідко сумую. З чоловіком такого не було дуже давно – рутина повністю нас поглинула, не давши часу один для одного.

Я пишу цей лист не стільки з метою виговоритися, скільки попросити поради. Мені все подобається, але я розумію, що це не може тривати вічно. Я розумію, що в один момент з цим треба буде щось робити. І коли цей момент настане – я хочу бути готова.

Взято з мережі. Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Источник

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN