Жінка різко засунула шухляду столу. Знову не дали побути на самоті. Вічно комусь щось від неї треба. Вона зайшла на кухню і побачила, що донька заляпана скатертину олією. – Віко, ну що ти за дитина? Чому не можна бути акуратною? Я і так, як білка в колесі, а ще прислугою за вами ходи!

“Я дуже люблю тебе, моя дівчинко” написала вона на клаптику паперу, згорнула його в трубочку і кинула у велику скляну банку.

Скоро та наповниться по вінця і можна буде закорковувати.

Як попередні 8. І брати нову.

– Мам, а можеш допомогти мені домалювати малюнок? – почулося з сусідньої кімнати

“Господи, тільки сіла..” – подумала жінка і знову відірвала шматочок паперу

“Я така щаслива, що ти у мене є!” Швидко прописала вона, згорнула і теж відправила в банку.

– Мааам, а що у нас на вечерю? Може зробиш запіканку?

– Віко, почекай, я зайнята!!! У нас ще макарони залишилися. Підігрій. Тільки акуратно.

Вона потерла виски і глибоко зітхнула.

Листок майже закінчився.

Її дев’ятирічна дочка чимось гриміла на кухні. Думати було неможливо.

– Мамо, тобі салат порізати? Котлету будеш чи сосиски зварити?

Жінка різко засунула шухляду столу. Знову не дали побути на самоті. Вічно комусь щось від неї треба.

Вона зайшла на кухню і побачила, що донька заляпана скатертину олією.

– Віко, ну що ти за дитина? Чому не можна бути акуратною? Я і так, як білка в колесі, а ще прислугою за вами ходи!

Дівчинка, яка тільки що весело бурмотіла під ніс якусь пісеньку, знітилася і насупилась.

– Я випадково… Я …

– У тебе все випадково! – перебила її мама. Плями, безлад, двійки! Суцільні випадковості!!! Що ти губи надула? Я що не маю рації?

– Маєш. Ледь чутно промовила донька.

Взяла свою тарілку і пішла до себе.

Їсти перехотілося.

Навіть запіканку. Яку дівчинка квапливо робила мамі, щоб здивувати її і порадувати. Так швидко, що прикро розлила олію, наспіх змащуючи форму.

“Ти наше маленьке сонечко і така розумничка!” – продовжила жінка писати на клаптиках паперу, повернувшись за стіл.

Коли-небудь вона подарує донці всі ці банки зі словами, що хотіла би їй сказати. Хотіла б, але завжди щось заважає. Ось як зараз.

А поки хай стоять. Ще не час…

І жінка відірвала наступний паперовий клаптик.

“Дитина потребує вашої любові найбільше саме тоді, коли вона найменше на неї заслуговує”

Фото – master1305. freepik

Автор: Вероніка Лiсечко.


Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Жінка різко засунула шухляду столу. Знову не дали побути на самоті. Вічно комусь щось від неї треба. Вона зайшла на кухню і побачила, що донька заляпана скатертину олією. – Віко, ну що ти за дитина? Чому не можна бути акуратною? Я і так, як білка в колесі, а ще прислугою за вами ходи!