“Збираючись закордон, чоловік привів мені свого сина. Покинув, до нас так і не повернувся”

З Андрієм, ми познайомилися на весіллі моєї подруги Олени. Я відразу закохався в красивого, веселого хлопця. Андрій був душею компанії, і багато дівчат мріяли про його увагу.

Я дуже зраділа, коли хлопець запросив мене на танець, а в кінці вечора, запропонував провести додому. Ми прогуляли з ним до ранку. Андрій розповідав мені про себе, у мене склалося відчуття, що ми знайомі з ним сто років.

Через місяць, хлопець зробив мені пропозицію, і я з радістю погодилася вийти за нього заміж. Весілля у нас було скромним. Запрошені були тільки найближчі родичі, з боку нареченого, був тільки його друг Антон.

Після весілля, ми стали жити у мене вдома, з моїми батьками і сестрою. У Андрія не було окремого житла, а з його батьками я жити не хотіла. У мого чоловіка були напружені відносини з рідними, тому їх навіть на нашому весіллі не було.

Жили ми, так би мовити “в тісноті, та не в образі”.  Незабаром, я дізналася, що вaгiтна. Через деякий час, на УЗД показало двійню. Я була трохи розгублена і не уявляла, як ми будемо жити вчотирьох у восьми метровій кімнаті.

Андрій заспокоював мене, і обіцяв, що незабаром щось обов’язково придумає і у нас буде власний будинок.

Я дуже любила його і тому була готова подолати будь-які труднощі, аби бути поруч з коханою людиною.

Пoлoги у мене пройшли нормально. Я наpoдила двох синів. Андрій був шалено щасливий і буквально засипав мою палату квітами.

Після хвилин радості для мене настали важкі будні. Допомоги мені небуло від кого чекати. Мати моя працювала з ранку до ночі, сестра вчилася в інституті і у неї було власне життя, а Андрій став пропадати цілодобово на роботі.

В якийсь момент мені здавалося, що я не витримаю такого навантаження, але робити було нічого, треба було ростити дітей.

Минуло півроку. Хлопчаки наші росли і радували нас щодня. Якось, Андрій прийшов додому раніше звичайного. Очі його виблискували від радості. Чоловік розповів мені, що нарешті його відсилають на півроку у відрядження, за кордон. Відразу ж після приїзду, ми зможемо купити собі будинок.

Я дуже засмутилася, адже півроку це дуже великий термін. Але, робити було нічого, ми не можемо все життя провести в такій тісноті. Андрій сказав, що йому потрібно заїхати додому до матері. Жінка вже старенька і він не може виїхати не попрощавшись з нею.

Чоловік мій повернувся години через два. Він був не один, Андрій увійшов до кімнати з хлопчиком років п’яти.

– Познайомся, це мій син Ілля. Деякий час, він поживе у нас – сказав Андрій і опустив голову.

Я здивувалася і втратила дар мови. У цей момент заплакали близнюки, прийшовши до тями, я кинулася до них.

Пізніше, Андрій пояснив мені всю ситуацію. Шість років тому, йому довелося одружитися зі своєю сусідкою. Всього раз хлопець попав пеpecпати з нею внаслідок чого Тетяна зaвaгiтніла.

Дівчина завжди відрізнялася дивиною. Вона проводила весь вільний час вдома, вивчаючи різні енциклопедії. Вона вважала себе дуже розумною, і не могла знайти собі рівню серед друзів.

До Андрія прибігла розлючена мати Тетяни, жінка дізналася про вaгiтність дочки, і погpoжувала посадити хлопця в тюрму, якщо той не одружиться на її доньці.

Андрій розписався з Тетяною, але жили вони окремо і майже не спілкувалися. У жінки були важкі пoлoги, після яких почалося повне помутніння розуму. Таня не впізнавала нікого, а при вигляді своєї дитини починала кричати.

Жінку визначили в псиxiaтричну клініку, а Андрій забрав сина до себе. Хлопчика виховувала бабуся, мати Андрія.

Після нашого знайомства, Андрій закохався в мене і приховав факт батьківства. Він боявся втратити мене.

Сьогодні він заїхав додому попрощатися з рідними і залишити гроші на сина. Але мати Андрія сказала, що погано себе почуває і більше не зможе виховувати Іллю. Чоловікові нічого не залишалося, як забрати сина до нас.

Я подивилася на хлопчика і моє серце стислося від болю. Ілля дивився на мене, як зацькований звір. Мені стало дуже шкода дитини, адже він зовсім ще крихітка і при живих батьках ріс сиротою.

Я обняла Іллюшy і пригорнула до себе. Андрій полегшено зітхнув і поцілував мене. Наcтупного дня мій чоловік поїхав, обіцяючи, що повернеться через півроку і ми почнемо нове життя.

Але, Андрій не повернувся до нас. Я залишилася одна з трьома дітьми. Моя мати давно посварилася зі мною і вважала мене божевільною.

Десять років я чекала повернення чоловіка, мені не хотілося вірити в те, що він кинув нас. Але незабаром від знайомих я дізналася, що Андрій знайшов собі багату даму за кордоном і живе з нею розкошуючи.

Я ніколи не шкодувала про те, що прийняла Іллю. Він виріс дуже хорошим і розумним. Хлопчик вивчився і став одним з кращих програмістом в місті. Ілля пішов від нас, він жив на орендованій квартирі. Щонеділі хлопець приходив до нас в гості і проводив весь день зі мною і своїми братами.

Одного разу Ілля прийшов і змовницьки підморгнувши, сказав нам одягатися і їхати з ним. Зараз він покаже нам сюрприз, який готував два роки.

Ми вийшли з машини біля якогось двоповерхового особняка. Син простягнув мені ключі і сказав, щоб я перша заходила в будинок.

Я мало не зомліла від щастя. Іллюша побудував нам просторий будинок і навіть підготував кожному кімнати.

Близнюки стали кричати від радості, вони побігли в будинок і стали освоюватися на новому місці. Я обняла сина і подякувала. Ілля сказав, що це він вдячний мені за те, що люблю його як рідного і все життя ростила його, а могла просто віддати в дитячий будинок. Адже він бачив, як важко мені було з трьома дітьми.

Хлопець з самого дитинства мріяв стримати обіцянку свого батька і побудувати нам будинок. Сьогодні мрія всього його життя здійснилася.

Джерело.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

“Збираючись закордон, чоловік привів мені свого сина. Покинув, до нас так і не повернувся”