З відпустки Іра повернулася через два тижні в похмурий, дощовий листопад. Ірину зустрів спорожнілий будинок і записка від чоловіка, в якій він сповістив її про те, що пішов до іншої. «Бажаю щастя, на розлучення подам сама» – написала вона в смс, закрила очі і заплакала

– Інно, чому ти не хочеш залишити цю дитину?

– Її батько мене зрадив, Ірино Юріївно, я зовсім одна, що я зможу дати малюкові, якщо мені ніде жити, і не маю що їсти …

– Мені 40 і колись я говорила те ж саме, а тепер у мене все добре, тільки дітей вже ніколи не буде …

***

Двадцять років тому молоденька Іра приїхала до столиці вступати до медичного інституту, дівчина вирішила піти по стопах батьків, мама у неї була прикладом для наслідування, вона лікувала людей, вона була незамінною в своїй поліклініці, її любили всі від пацієнтів до завідувачки. Батько Ірини був хірургом, а дізнавшись, що дочка зібралася вступати до медичного, тільки підтримав її.

Батьків у дівчини не стало, коли вона вчилася на третьому курсі, безглуздий випадок забрав життя найдорожчих людей … А через місяць Іру кинув її коханий, дізнавшись, що дівчина чекає малюка. Втративши найближчих людей, вона й гадки не мала про малюка, треба було здобувати фах, допомоги тепер чекати було нізвідки.

Через десять років Ірина Юріївна – молода і успішна жіноча лікарка нарешті закохалася, чоловіка звали Анатолій, познайомилися вони на відпочинку, а потім виявили, що проживають в одному місті і живуть майже по сусідству. Закружляв запаморочливий роман.

– Ірочко, ти – найкраще, що було у мене коли-небудь в житті, – якось зізнався чоловік – виходь за мене заміж!

Жінка з радістю погодилася. Зіграли весілля, почалася сімейне життя, все було саме так, як колись Ірина собі уявляла: високооплачувана робота у обох з подружжя, будинок-повна чаша, люблячий і турботливий чоловік, тільки от дітей у пари не було. Виною всьому був той вчинок, зроблений колись давно, в студентські роки.

– Ір, прийшли результати твого обстеження після проведеного лікування … дітей ти народити швидше за все не зможеш, але фізіологічні можливості залишаються.

Жінка сіла і заплакала.

– Іро, потрібно продовжувати, чуєш мене, – говорила завідувачка, але голос її лунав ніби з туману.

– Я більше не можу, досить, немає сил, ми втомилися від цих нескінченних аналізів, обстежень, раз не дано, значить так тому і бути …

– Даремно ти руки опускаєш, ти ще молода, давай так, візьми відпустку, поїдьте з Анатолієм відпочиньте, а там видно буде … Так Ірина і зробила, але поїхала одна, чоловік послався на невідкладні справи напередодні вильоту … Вона повернулася через два тижні в похмурий, дощовий листопад. Ірину зустрів спорожнілий будинок і записка від чоловіка, в якій він сповістив її про те, що пішов до іншої. «Бажаю щастя, на розлучення подам сама» – написала вона в смс, закрила очі і заплакала.

Робота допомогла забутися, кінець листопада був особливо багатий на новонароджених, Ірина раділа разом зі своїми пацієнтками і лише зрідка давала волю сльозам, зазвичай це бувало у вихідні, які тепер вона проводила зовсім одна.

***

Інна прийшла на прийом на початку грудня, молода двадцятирічна дівчина плакала сидячи у неї в кабінеті, і не дивлячись на свій досить великий термін, хотіла позбутися від малюка … Як же вона нагадала Ірині її саму, ту молоденьку студентку вишу, якби вона знала, до чого все в підсумку призведе …

– Послухай мене, Інно, поговори зі своїм хлопцем ще раз, на твоєму терміні щось робити неможливо.

– Добре … я спробую, – тихо сказала дівчина і вийшла з кабінету. На наступний ранок Іра зіткнулася з Інною біля входу в пологовий будинок, біля її ніг стояла велика дорожня сумка.

– Допоможіть будь ласка, мені нікуди йти, Артем вигнав мене. Що ж, йдемо до мене, я теж одна, разом нам буде куди веселіше …

З появою Інни в спорожнілому будинку стало тепліше і затишніше, через сім місяців у дівчини народилася дочка Юлія. Ірина буквально на очах розцвіла, тепер вона перестала боятися самотності, щовечора поспішала додому, адже там її з нетерпінням чекали дві вже таких рідних людини. Згодом Інна вийшла заміж і народила ще двох синів, але долі цих двох жінок один раз переплетені вже ніколи не розходилися.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

З відпустки Іра повернулася через два тижні в похмурий, дощовий листопад. Ірину зустрів спорожнілий будинок і записка від чоловіка, в якій він сповістив її про те, що пішов до іншої. «Бажаю щастя, на розлучення подам сама» – написала вона в смс, закрила очі і заплакала