Юрій поки не розумів, що буде робити далі, він ясно усвідомив, що до свого колишнього життя не повернеться ніколи

Ще в молодості Юрій пристрастився до чарки. Тяга до “зеленого змія” не залишила його і після одруження. За наполяганням дружини він почав шукати вихід: пив відвари спеціальних трав, приймав пігулки, навіть їздив до ”знахарки”, яка зцілювала замовляннями. Однак нічого не допомагало.

Хочеться випити – і все тут! А без чарки Юрію жити було просто ”нудно”.

Постійні непорозуміння в сім’ї, часом доходили до краю, а також те, що більшу частину зарплати Брый витрачав на чарку, і все це змусило дружину подати на розлучення. Залишившись один, він пустився берега з ще більшою силою. Згодом його звільнили з роботи. У пошуках грошей він почав продавати свої меблі, одяг…

Якось вранці, прокинувшись з важкою головою після чергової вечірньої гулянки, він кинувся до пляшки, але та виявилася порожньою. Озирнувся: з меблів залишилися табуретка і стіл, з продуктів – цвіла кірка хліба. В який уже раз огорнув відчай. І він вийшов на вулицю.

У пошуках порожніх пляшок обстежив смітники біля приватних будинків – безрезультатно. А коли заглянув в сміттєвий бак біля універмагу, мало не підстрибнув від несподіванки: цілий контейнер скляного посуду!.. В декілька заходів здав її, сто двадцять гривень. ”Це ж ціла півлітра і на закуску залишиться!” – солодко засмоктало у нього під ложечкою. І, не зволікаючи ні секунди, він поспішив в найближчий продуктовий магазин.

А біля його дверей побачив хлопчика років десяти в пошарпаній одежинці і з простягнутою рукою.

Забарився на крок.

– Дядьку, я дуже їсти хочу, – заголосив хлопчина, дивлячись на Юрія.

– А батьки твої де?

– Мамуся давно хворіє, зараз їй погано дуже!

– Що з рукою? – він помітив на другій долоні хлопчаки рвану рану.

– Об цвях порізав…

Юрій хотів було ще з ним поговорити; однак спрага випити у нього була така сильна, що, сунувши в кишеню бідолахи дріб’язок, він увійшов в магазин.

Побачивши пляшки з заповітної рідиною, що рядами стоять, проковтнув слину. Та тільки-но простягнув продавцеві гроші, перед його очима виник страдницький погляд хлопчика.

”На ті копійки, що я йому дав, він не зможе купити навіть хліба”, – подумав Юрій.

І раптом ноги самі понесли його в сусідній відділ, де він взяв здобну булку, кілька сосисок і пляшку лимонаду. Потім знову підійшов було до вітрини з випивкою, щоб на решту грошей купити хоча б ”чвертку”; проте, подумавши про долоню пацана, в відділі ліків придбав все необхідне – пляшечку йоду, вату, бинт; а згадавши бліде, виснажене обличчя дитини – ще й плитку гематогену…

Вони відійшли в сквер неподалік і сіли на лавку. Хлопчисько накинувся на їжу з неприхованою жадністю…

Потім Юрій обробив рану на його руці. А з розмови з Сашком дізнався, що його батько ніколи з ними не жив, тепер у того десь далеко своя сім’я; що крім матері, що ніде останнім часом не працює, а тепер і серйозно нездужає, у Саші з рідних нікого немає; що сам він уже близько року не ходить в школу, оскільки грошей немає не тільки на одяг і підручники, але навіть на харчування.

Юрій віддав пацану ”тридцятку”, що залишилася у нього і сказав:

– Купиш молока і даси мамі – може, поп’є. А завтра приходь сюди в цей же час, що-небудь придумаємо…

– Спасибі, дядечку, – тихо заплакав, хлопчисько припавши до нього.

Юрій ласкаво погладив його по маківці, і раптом у нього самого по щоці покотилася сльоза. Він раптово відчув у середині щось тепле. І зрозумів, що в його житті з’явився сенс, незрівнянно чистіший і прекрасніший за бажання перехилити чарчину. Він чітко побачив, що в порівнянні з турботою про цю нещасну дитину, всі мирські задоволення – нікчемні. Він відчув у своїй давно огрубілій душі ЛЮБОВ – це неземне, нескінченно-радісне і велике почуття, геть витісняють з серця все бридке і низьке.

І хоча Юрій поки не розумів, що буде робити далі, він ясно усвідомив, що до свого колишнього життя не повернеться ніколи…

Автор: Володимир Кузін.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Юрій поки не розумів, що буде робити далі, він ясно усвідомив, що до свого колишнього життя не повернеться ніколи