«Який же він красивий, – думала я. – Трохи схожий на мого чоловіка. Але де він, а де мій благовірний». Такі непотрібні думки виникли в моїй заміжній голові, коли я зайшла в кафе після роботи. Лише раз зрадила чоловікові і примудрилася потрапити в пастку

Він сидів в очікуванні свого замовлення. Такий доглянутий, спортивний, як з реклами якогось фітнес-центру. Дивлячись на цього Аполлона, я зловила себе на тому, що в мою голову пробираються думки, зовсім нехарактерні для заміжньої жінки. Ймовірно, я настільки занурилася в світ мрій і бажань, що не помітила, як на моєму обличчі з’явився не зовсім пристойний вираз.

Прокинувшись від своїх думок, я побачила, як цей красень направляється в мій бік.

– Дівчино, ви щось хотіли мені сказати? – запитав він, очікувано приємним голосом.

– Я? – перепитала я, відчуваючи як моє обличчя повільно, але впевнено перетворюється в помідор.

– Ні. Я просто … Ви просто …

– Як же приємно, що з такою прекрасною незнайомкою у нас так все просто, – єхидно посміхаючись, вимовив герой моїх фантазій. Він підсів до мене за столик, і через кілька хвилин, мені вже здавалося, що ми знайомі, як мінімум, все життя. А ще, до свого сорому, я раптом зрозуміла, що ця вечеря буде мати цілком передбачуване продовження. «Оля, ти заміжня жінка! Тобі потрібно йти додому і готувати вечерю для свого благовірного!» – крутилося в моїй голові.

Але, як я вже сказала, голова моя на той момент, міркувала не зовсім добре, а точніше зовсім недобре. І зовсім скоро я вже опинилася в обіймах «героя мого роману».

Але сталося те саме, що не могло наснитися мені в найгіршому сні. Я зрадила своєму чоловікові. Після того, як все сталося, мої думки раптом різко прояснилися, і в соромі від того, що я зробила, я помчала додому, як лань від лева.

Дзвінки від винуватця мого гріха досить швидко припинилися. І я практично забула, у всякому разі, старанно намагалася забути, той вечір. І ось одного разу, ми з чоловіком були запрошені на ювілей одного з його родичів. І яким було моє здивування, коли за одним зі столів я побачила того самого Аполлона, мило балакає з тіткою мого благовірного. І коли мій чоловік представив нас одне одному, я зрозуміла, що цей «змій», який колись мене поплутав, ніхто інший, як двоюрідний брат мого чоловіка.

Я опинилася в пастці, з якої тепер не знаю, як вибратися. Мені доводиться робити, все, що він говорить, в тому числі і в плані близькості, через страх викриття перед чоловіком. Всього одна помилка, а розплачуватися мені за неї доведеться тепер, схоже, все життя.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

«Який же він красивий, – думала я. – Трохи схожий на мого чоловіка. Але де він, а де мій благовірний». Такі непотрібні думки виникли в моїй заміжній голові, коли я зайшла в кафе після роботи. Лише раз зрадила чоловікові і примудрилася потрапити в пастку