Прикмети наших пращурів
Чебрець – символ спокою родини і здоров’я дітей. Його властивості більше магічні, аніж лікувальні.
У давнину чебрець називали травою Богородиці.
Наші предки вірили, що він допомагає від пристріту і порчі, використовували як засіб від пияцтва і запою – сухою травою обкурювали приміщення.
Чебрець брали з собою в далеку дорогу як символ Батьківщини і як оберіг в дорозі на чужину та гаранта щасливого повернення до рідного краю.
У давнину знахарі вважали, що найбільшою магічною силою володіє чебрець, який зібрали у липні.
Як оберіг чебрець зашивали в ладанки і носили на шиї.
Наші пращури вважали, що пучок чебрецю в хаті здатен привабити судженого, допомогти народити й виростити дітей, а також зберегти мир у родині. Цю траву носили із собою як оберіг, а також зашивали в подушку для позбавлення від нічних жахів.
Димом сушеного чебрецю в селах обкурювали худобу для захисту її від порчі чи пристріту.
Порошок із трави підсипали у взуття поганій людині, щоб відвадити її від дому.
