Якщо подруги запрошують зустрітися і посидіти в кав’ярні, поговорити, я або не йду туди, кажу, що голова болить, або йду, але не беру собі ні десерт, ні каву, а прошу принести склянку простої води. Завжди якось викручуюся

Україна

Хочу поскаржитися! Тільки тут, в повній анонімності, я можу спокійно все розповісти. Мої подруги і друзі, батьки, близькі – ніхто не здогадується, як я живу насправді.

Вибачте, я не буду представлятися своїм реальним ім’ям, раптом хтось із друзів здогадається. Назвусь Веронікою, мені завжди подобалося це ім’я.

Мій чоловік досить забезпечена людина, добре заробляє, я теж ходжу на роботу, але зарплата в рази менша. Взагалі, я не марнотрат, вмію економити, але всьому ж має бути межа! Чоловік рахує всі витрати аж до копієчки, я не жартую! Одного разу на чеку з магазину він побачив – огірки 27 грн.26 коп, (так вибиває чек ваги в овочевому відділі) і почав серйозно розпитувати – а де здача в копійках? Я пояснюю, що на касі 24 копійки навіть не шукають, округлили, а він – а чому ти не з’ясувала у касира або менеджера, чому так? Чому ми повинні дарувати магазину майже 25 копійок? Така неприємна розмова була.

Він жадібний, хоча виправдовує тим, що хоче просто зібрати грошей на безбідну старість. Грошей мені дає мінімум (мою зарплату забирає в сімейний бюджет), просить на всьому економити. Мені дуже соромно.

Відео дня:

Наприклад, у нас весь відділ ходить обідати до кафе, там зовсім недорогий бізнес-ланч, але мені доводиться брати їжу з собою з дому. Колег обманюю, що несприймаю багато видів їжі і багато продуктів і мушу їсти тільки своє.

Якщо подруги запрошують зустрітися і посидіти в кав’ярні, поговорити, я або не йду туди, кажу, що голова болить, або йду, але не беру собі ні десерт, ні каву, а прошу принести склянку простої води. Завжди якось викручуюся, скаржусь на неіснуючу болячку.

Якщо йдемо з дівчатками по магазинах, то я купую для відводу очей якусь дрібницю, наприклад, шкарпетки. Кажу подругам, що ми як раз на наступний тиждень планували піти на серйозний шопінг з чоловіком. Так чоловік замість спасибі за винахідливість скаже – а що, дешевше шкарпеток не було, що ти все береш таке дороге? А куди вже дешевше…

Звідусіль він просить приносити чеки, розповідати про всі-всі витрати. Наприклад, навіщо я на маршрутці проїхала від метро? Могла б прогулятися. Або сосиски в іншому магазині набагато дешевші, там акція. Ну і, що інший магазин знаходиться в декількох кілометрах від будинку, піші прогулянки корисні.

Я не знаю, скільки я ще витримаю в такому режимі. Приховувати буду до останнього, адже це соромно. У вас прошу підтримки, скажіть мені, що цей сон колись закінчиться, і я зможу просто купити собі морозиво або чашку кави без звіту перед чоловіком.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Источник

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN