Якщо Олеся заходить до мене ненадовго, на кілька хвилин, то сидить півтори-дві години і при цьому так і не встигає допити чай

Олеся може багато і швидко говорити. Але все інше вона робить дуже повільно. Олеся – моя старша донька, і вона завжди була дуже повільною. З дитинства.

Пам’ятаю, якось прийшла я в школу в той час, коли Олеся обідала, і чекала її біля шкільної їдальні. Бачу – виходять з їдальні її однокласниці і однокласники. Біжать підстрибом хлопчики . Потім не поспішаючи йдуть дівчатка. Ось проходять останні дівчатка. Олесі немає. Проходить ще хвилин десять і повільно виплива-а-а-а-ає Олеся.

Ходити з нею по магазинах за одягом і взуттям було справжнім випробуванням. Вона настільки неквапливо все міряла, вибирала, і все їй не подобалося. Мого терпіння вистачало на годину-півтори, потім я говорила: «Все, ходімо, купимо іншим разом». А Олеся гірко плакала і просила: «Купи хоч що-небудь!»

На шкільні ранки я починала збирати Олесю за 2 години до виходу. І все одно за півгодини до виходу у мене уривався терпець і я говорила: «Руки вгору!» і сама одягала на неї сукню, натягала колготки.

Школа, в якій Олеся вчилася, була прямо у дворі нашого будинку, але Олеся все одно регулярно спізнювалася. Під час перерв вона не встигала перейти в інший клас, регулярно спізнювалася на уроки фізкультури тому, що не встигала переодягнутися.

На випускний вечір Олеся запізнилася всього хвилин на 20. На своє власне весілля – на півтори години. Вийшло, що Олеся їхала в таксі, запізнюючись на реєстрацію шлюбу всього хвилин на 15, але під’їзди до Палацу одруження були перекриті через ярмарку, і водій висадив Олесю в декількох кварталах. І пішла Олеся в білій сукні повз намети з картоплею і саджанцями. А всі гості і наречений стояли і чекали її біля Палацу одруження.

Але повернемося до теми Нового Року.

Зустрічаємо ми його завжди у моїх літніх батьків. Там вбирається ялинка, накривається величезний стіл з великою кількістю (не менш 20) різних салатів. Під ялинку всі складають подарунки. Рівно о 12 піднімаються келихи. Їмо салати, вручаємо подарунки, а потім вже роз’їжджаємося вітати інших родичів.

І всі дуже забобонні, вважаємо що з ким зустрінеш Новий рік, з тим його і проведеш, і що треба обов’язково підняти келихи о 12 годині, під бій курантів.

Десь о пів на дванадцяту всі приїжджаємо до моїх батьків, ставимо подарунки під ялинку і сідаємо навколо столу. Останньою завжди приїжджає Олеся з чоловіком і сином. За десять хвилин, а то й без п’яти хвилин дванадцята.

Але в цьому році Олеся сама себе перевершила. У її чоловіка 31 грудня було робочим днем, та ще в цей день йому видали премію і Олеся 31-го ввечері з чоловіком і сином поїхали докуповувати подарунки.

Об одинадцятій вечора Олеся на мій дзвінок відповіла, що вони ще збираються їхати до свекрухи, а вже звідти, до моїх батьків . «Олесю! Ти не встигнеш до 12-тої» – попередила я, але Олеся відповіла, що у неї все під контролем. Після чого її телефон розрядився.

Я приїхала до батьків. Не поспішаючи розклала подарунки з великої сумки по пакетах і віднесла їх під ялинку. В кімнаті біля святкового столу крім моїх батьків вже зібралися моя сестра Танюшка з чоловіком Пашею, і моя середня донька Соня. (Мій чоловік і молодша дочка знаходилися за кордоном). Без п’ятнадцяти дванадцять мій батько запитав чи не час зателефонувати Олесі . Але її телефон був вимкнений або поза зоною дії мережі.

Без 10-ти дванадцять телефон Олесі включився, і вона сказала, що вони викликали таксі і виїжджають від свекрухи. «Не встигнете, – сказала я, звідти хвилин 15 їзди. Зустрічайте там, потім приїдете». Але Олеся сказала, що вони виїжджають і встигнуть.

І ось до нового року залишилося 2 хвилини. До цього моменту ми планували, що чоловік сестри спуститься вниз і допоможе Стасу (чоловікові Олесі) підняти подарунки. (Олеся на останньому місяці, тому багато подарунків нести не може.) Але тут сестра і мама стали говорити, що не варто вже Павлоіф спускатися, інакше він сам не встигне піднятися, і зустріне Новий рік на сходах між поверхами.

До приходу нового року залишалося менше хвилини, коли пролунав дзвінок у домофон. Вхідні двері відкрили, але сказали, що Павло спуститься допомогти, вже після бою курантів.

На третьому ударі курантів в двері квартири вбігають: Стас, несучи на собі сина Леона і пакети з подарунками, і Олеся. Стас встиг піднятися на 4-ий поверх несучи подарунки і дитину в оберемок приблизно секунд за 15-20 . Їм тут же, в передпокої дали в руки келихи. «З Новим Роком» – дружно сказали ми всі. Після бою курантів Олеся Стас і Леон вже перевзулися, зняли пальта і пройшли за стіл.

Тепер Олеся – мама двох синів, і збирається ще повільніше, ніж раніше Якщо вона говорить, що прийде в гості до четвертої, то по факту з’явиться в кращому випадку до сьомої, а то і зовсім на наступний день, поки збирається – вже і ніч настає. Не їхати ж посеред ночі. Якщо Олеся заходить до мене ненадовго, на кілька хвилин, то сидить півтори-дві години і при цьому так і не встигає допити чай.

Як герой анекдоту, якому доручили годувати в зоопарку черепах, і застали його сумуючим у порожній клітці. І говорив каже: «Я тільки відкрив дверцята, а черепахи як стрибнули в різні боки…».

Фото – ілюстративне.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Якщо Олеся заходить до мене ненадовго, на кілька хвилин, то сидить півтори-дві години і при цьому так і не встигає допити чай