Як відрізнити власну скромність від низької самооцінки

Інколи важко відрізнити скромність від низької самооцінки.

Скромність зазвичай вважають чеснотою, а занижену самооцінку — проблемою, від якої потрібно позбутися. Але річ у тім, що відрізнити одне від іншого не настільки вже й легко, інформує Ukr.Media.

Нас з дитинства вчили, що скромність — головна чеснота дівчинки. Нам говорили: "Не вихваляйся, це нескромно!" — і неважливо, чим саме вихвалятися: гарною сукнею, новою лялькою або, наприклад, перемогою у спортивних змаганнях. Але ж є різниця, так? Нас вчили, що скромність прикрашає дівчину. А чому, власне, вона прикрашає? Ніхто не відповів. Але ми досі ще віримо, що скромність — це позитивна якість. Проблема у тому, що ми не дуже розуміємо, що таке скромність. І часто плутаємо її із заниженою самооцінкою. Більше того: нас ніхто насправді не вчив бути скромними. Нам, найчастіше, замість цього прищеплювали звичку знецінювати себе. І як тепер розібратися, чи скромні ми, або у нас лихо, і потрібно бігти до фахівця за ліками для самооцінки?

Що таке скромність?

Якщо пошукати точне визначення слова "скромність", то, швидше за все, ви знайдете таке пояснення: "Сромность — це помірна оцінка себе самого". Помірна самооцінка! Не завищена, і не занижена. Сьогодні ми говоримо "адекватна". Це означає, що скромна людина живе так, як вважає за потрібне, робить те, що вважає належним, але при цьому не вважає свій світогляд істиною у останній інстанції і не насаджує свою точку зору оточуючим. Погодьтеся, це чудова людина, чи не так? Усі б такими були! Проблема у тому, що у дитинстві нам говорили про зовсім іншу скромність, яка є заниженою самооцінкою.

Занижена самооцінка

Ми звикли до того, що скромна людина применшує і знецінює себе. Кажете, припустимо, скромній панночці: "О, яке неймовірно гарне кольє ти зробила! Та ти майстер!". А вона вам у відповідь: "Ой, не варто… Руки у мене з одного місця ростуть, це я так, розважаюся… Роблю спроби…" І тут ви розумієте, що прямо у вас на очах зникає талановитий дизайнер прикрас, тому що хтось колись сказав цій панночці, що скромність виглядає саме так. Ні, це не скромність. Це занижена самооцінка. Ось її ознаки:

Негатив

Ви себе принижуєте, ви говорите про себе погано або порівнюєте себе з іншими — не на свою користь, зрозуміло. "Ой, я така роззява!" або "Та що я, он Вася Пупкін крутий художник, а я лише папір псую".

Перфекціонізм

Так-так, перфекціоністи здебільшого жахливо невпевнені у собі. Їм здається, що кожну їх дію постійно хтось оцінює, і тому потрібно зробити усе ідеально. Адже оцінюють дуже суворо! Не можна допустити помилку!

Страх

Страшно подати голос, страшно проявити ініціативу, страшно взагалі нагадати світу про своє існування. Та й навіщо світу така нікчемна особистість? Краще скромно сидіти на місці, не визирати. Ні, це не скромність.

Боязкість

Це почуття схоже на страх, і, власне, страхом і продиктоване, але проявляється трохи інакше. Боязкість — це нерішучість. І хочеться, і колеться. Якщо щось не вийде? Якщо зганьблюся? Ні, я зможу, я зроблю, я… Упс, момент втрачено. Ну, тоді це було не моє.

Почуття провини

Пам'ятаєте дуже скромного Шурика з комедії "Кавказька полонянка"? Він був дуже скромним. Тобто насправді у нього була занижена самооцінка. І він готовий був заздалегідь взяти на себе усі гріхи: "Що, і каплицю теж я?" Ось це — класика жанру: почуття провини, яке ви відчуваєте за замовчуванням. Хоча, природно, ні у чому не є винними.

Як стати правильною скромницею

Якщо у одному з пунктів вище ви впізнали себе, то вам неодмінно потрібно попрацювати над своєю самооцінкою. Але це зовсім не означає, що вам потрібно стати нескромною. Справжня скромність дійсно гарна якість. І ось як вона виглядає:

Говорити про себе — не означає бути нескромною

Важливо те, що ви говорите і як. Сказати: "Я найкраща у світі перекладачка", — нескромно. Сказати: "Я фанатка своєї роботи, я обожнюю перекладати книги, і мені це добре вдається", — скромно.

Хвалити себе — не означає бути нескромною

Якщо при цьому ви не знецінюєте чужі досягнення. Сказати: "Мені надзвичайно добре вдався переклад останнього роману, я дуже собою задоволена. Я молодець!" — нормально. Це не суперечить скромності. Сказати: "Я переклала набагато крутіше за Васю Пупкіна, він взагалі нездара! Я набагато талановитіша", — нескромно.

Приймати похвалу гідно — не означає бути нескромною

Якщо вас хвалять, не потрібно відмовлятися. Як інакше люди дізнаються, на що ви дійсно спроможні? Якщо ви применшуєте власні досягнення, то це означає, що ви самі у них не впевнені. І ви даєте зрозуміти, що усі ваші перемоги — випадкова удача. Але ж це не так!

Пишатися собою — нормально

Звичайно, якщо постійно розповідати всім, яка ви чудова, рано чи пізно вас попросять замовкнути. Так-так, тому що це нескромно. Але це не означає, що потрібно забути про свої перемоги і досягнення. Ви працювали, ви вклали у справу усю себе — сили, час, душу. Ви можете пишатися собою. І можете говорити про це. Тому що це — нормально і природно. Спробуйте! Висловіть свою радість, і побачите, що вона зовсім не заважає скромності. Зовсім.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Як відрізнити власну скромність від низької самооцінки