Як відрізнити власну скромність від низької самооцінки

Різне

Інколи важко відрізнити скромність від низької самооцінки.

Скромність зазвичай вважають чеснотою, а занижену самооцінку — проблемою, від якої потрібно позбутися. Але річ у тім, що відрізнити одне від іншого не настільки вже й легко, інформує Ukr.Media.

Нас з дитинства вчили, що скромність — головна чеснота дівчинки. Нам говорили: "Не вихваляйся, це нескромно!" — і неважливо, чим саме вихвалятися: гарною сукнею, новою лялькою або, наприклад, перемогою у спортивних змаганнях. Але ж є різниця, так? Нас вчили, що скромність прикрашає дівчину. А чому, власне, вона прикрашає? Ніхто не відповів. Але ми досі ще віримо, що скромність — це позитивна якість. Проблема у тому, що ми не дуже розуміємо, що таке скромність. І часто плутаємо її із заниженою самооцінкою. Більше того: нас ніхто насправді не вчив бути скромними. Нам, найчастіше, замість цього прищеплювали звичку знецінювати себе. І як тепер розібратися, чи скромні ми, або у нас лихо, і потрібно бігти до фахівця за ліками для самооцінки?

Що таке скромність?

Якщо пошукати точне визначення слова "скромність", то, швидше за все, ви знайдете таке пояснення: "Сромность — це помірна оцінка себе самого". Помірна самооцінка! Не завищена, і не занижена. Сьогодні ми говоримо "адекватна". Це означає, що скромна людина живе так, як вважає за потрібне, робить те, що вважає належним, але при цьому не вважає свій світогляд істиною у останній інстанції і не насаджує свою точку зору оточуючим. Погодьтеся, це чудова людина, чи не так? Усі б такими були! Проблема у тому, що у дитинстві нам говорили про зовсім іншу скромність, яка є заниженою самооцінкою.

Занижена самооцінка

Ми звикли до того, що скромна людина применшує і знецінює себе. Кажете, припустимо, скромній панночці: "О, яке неймовірно гарне кольє ти зробила! Та ти майстер!". А вона вам у відповідь: "Ой, не варто… Руки у мене з одного місця ростуть, це я так, розважаюся… Роблю спроби…" І тут ви розумієте, що прямо у вас на очах зникає талановитий дизайнер прикрас, тому що хтось колись сказав цій панночці, що скромність виглядає саме так. Ні, це не скромність. Це занижена самооцінка. Ось її ознаки:

Негатив

Ви себе принижуєте, ви говорите про себе погано або порівнюєте себе з іншими — не на свою користь, зрозуміло. "Ой, я така роззява!" або "Та що я, он Вася Пупкін крутий художник, а я лише папір псую".

Перфекціонізм

Так-так, перфекціоністи здебільшого жахливо невпевнені у собі. Їм здається, що кожну їх дію постійно хтось оцінює, і тому потрібно зробити усе ідеально. Адже оцінюють дуже суворо! Не можна допустити помилку!

Страх

Страшно подати голос, страшно проявити ініціативу, страшно взагалі нагадати світу про своє існування. Та й навіщо світу така нікчемна особистість? Краще скромно сидіти на місці, не визирати. Ні, це не скромність.

Боязкість

Це почуття схоже на страх, і, власне, страхом і продиктоване, але проявляється трохи інакше. Боязкість — це нерішучість. І хочеться, і колеться. Якщо щось не вийде? Якщо зганьблюся? Ні, я зможу, я зроблю, я… Упс, момент втрачено. Ну, тоді це було не моє.

Почуття провини

Пам'ятаєте дуже скромного Шурика з комедії "Кавказька полонянка"? Він був дуже скромним. Тобто насправді у нього була занижена самооцінка. І він готовий був заздалегідь взяти на себе усі гріхи: "Що, і каплицю теж я?" Ось це — класика жанру: почуття провини, яке ви відчуваєте за замовчуванням. Хоча, природно, ні у чому не є винними.

Як стати правильною скромницею

Якщо у одному з пунктів вище ви впізнали себе, то вам неодмінно потрібно попрацювати над своєю самооцінкою. Але це зовсім не означає, що вам потрібно стати нескромною. Справжня скромність дійсно гарна якість. І ось як вона виглядає:

Говорити про себе — не означає бути нескромною

Важливо те, що ви говорите і як. Сказати: "Я найкраща у світі перекладачка", — нескромно. Сказати: "Я фанатка своєї роботи, я обожнюю перекладати книги, і мені це добре вдається", — скромно.

Хвалити себе — не означає бути нескромною

Якщо при цьому ви не знецінюєте чужі досягнення. Сказати: "Мені надзвичайно добре вдався переклад останнього роману, я дуже собою задоволена. Я молодець!" — нормально. Це не суперечить скромності. Сказати: "Я переклала набагато крутіше за Васю Пупкіна, він взагалі нездара! Я набагато талановитіша", — нескромно.

Приймати похвалу гідно — не означає бути нескромною

Якщо вас хвалять, не потрібно відмовлятися. Як інакше люди дізнаються, на що ви дійсно спроможні? Якщо ви применшуєте власні досягнення, то це означає, що ви самі у них не впевнені. І ви даєте зрозуміти, що усі ваші перемоги — випадкова удача. Але ж це не так!

Пишатися собою — нормально

Звичайно, якщо постійно розповідати всім, яка ви чудова, рано чи пізно вас попросять замовкнути. Так-так, тому що це нескромно. Але це не означає, що потрібно забути про свої перемоги і досягнення. Ви працювали, ви вклали у справу усю себе — сили, час, душу. Ви можете пишатися собою. І можете говорити про це. Тому що це — нормально і природно. Спробуйте! Висловіть свою радість, і побачите, що вона зовсім не заважає скромності. Зовсім.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN