Як сказав Степан, так і зробив – то ж у найближчу неділю мати Оксани приймала з рушниками в хаті старостів. На сватанні були лише найближчі люди, весілля домовилися зіграти відразу, як Степан повернеться. Та раптом звістки від хлопця припинилися. Оксана писала, турбувалася, цікавилася у його батьків, чи з ним усе добре. – Так, ми щотижня від сина отримуємо листа, – сказала його мати і відвела погляд. Оксана відразу відчула щось недобре, та не наважилася більше нічого питати. А мати Степана теж не наважилася розповісти дівчині, що в останньому листі син написав, що буде одружуватися з іншою

Життєві історії

Як сказав Степан, так і зробив – то ж у найближчу неділю мати Оксани приймала з рушниками в хаті старостів. На сватанні були лише найближчі люди, весілля домовилися зіграти відразу, як Степан повернеться. Та раптом звістки від хлопця припинилися. Оксана писала, турбувалася, цікавилася у його батьків, чи з ним усе добре. – Так, ми щотижня від сина отримуємо листа, – сказала його мати і відвела погляд. Оксана відразу відчула щось недобре, та не наважилася більше нічого питати. А мати Степана теж не наважилася розповісти дівчині, що в останньому листі син написав, що буде одружуватися з іншою

Про те, що Степан закоханий в Оксану, знало все село. Хлопець жив по-сусідству, і відколи не стало Оксаниного батька, Степан забігав до них додому, і наче дорослий, допомагав Оксані і її матері виконувати усю чоловічу роботу. Оксана теж відповідала хлопцеві взаємністю. Так і жили, поки не прийшла Степану повістка в армію.

Не зважаючи на свій юний вік, Степан відразу зметикував, що дівчина гарна, а час в армії довгий, то ж сказав, що пришле старостів до Оксани. Та не пручалася, була лише рада такому рішенню коханого.

Як сказав, так і зробив – то ж у найближчу неділю мати дівчини приймала з рушниками старостів. На сватанні були лише найближчі люди, весілля домовилися зіграти відразу, як Степан повернеться з армії. Зі сльозами на очах Оксана проводжала коханого в армію.

Спочатку листи від Степана приходили щотижня. Дівчина чекала їх, як свята, читаючи їх, тішилася і рахувала місяці, коли вони з коханим будуть разом. Та раптом звістки від хлопця припинилися. Писала, турбувалася, цікавилася у його батьків, чи з ним усе добре.

– Так, ми щотижня від сина отримуємо листа, – сказала його мати і відвела погляд.

Оксана відразу відчула щось недобре, та не наважилася більше нічого питати. А мати Степана теж не наважилася розповісти дівчині, що в останньому листі син написав, що мусить одружуватися, бо дівчина чекає від нього дитину.

То ж знаючи синове рішення, старалися обходити хату Оксани десятою дорогою, аби не зустрітися з дівчиною і її мамою.

Пів року не було ніякої звістки від Степана. І раптом – лист. Пробач, мовляв, були певні проблеми, але я скоро повернуся додому. Про те, що полковник не захотів віддати свою доньку за нього, він жодним словом не обмовився.

В Оксани почалося нове життя, вона все пробачила коханому і літала, мов на крилах. Якось навідалися батьки Степана, вони були раді, що все так добре закінчилося. То ж обговорили дату весілля і тільки Степан повернувся з армії – відразу ж відгуляли справжнє українське весілля: з шалашем, музиками, дружками і дружбами.

Після весілля молодята зажили, як усі люди. Невдовзі у подружжя і двійко дітей народилося. Степан, щоправда, багато працював, щоб у його донечок все було, дівчатка купалися в батьковій любові і турботі. Та якось Степан сильно занедужав, чоловік довго лікувався, його підтримувала любляча дружина. Оксана щодня їздила до чоловіка в лікарню, а коли лікарі сказали, що Степану потрібен відпочинок на курорті, без вагань купила за останні гроші путівку.

Якби знала Оксана, чим все це закінчиться. Степан повернувся додому іншим, постійно про щось думав. До Оксани і дітей відносився з прохолодою, то ж вона відразу відчула, що пахне зрадою. Запитала у чоловіка, а той і не відпирався, розповів історію п’ятнадцятирічної давності – про те, що в армії любив дівчину, а тепер випадково зустрівся з нею на курорті.

Та жінка була заміжньою, мала чоловіка і дітей, але почуття в її серці до Степана ще жили. Та потроху все налагодилося, Степан заспокоївся і вони продовжили жити так, як і жили раніше. Оксана знову все пробачила.

Минуло ще десять років. Оксана і Степан повидавали доньок заміж. Здавалося б, тепер можна б було і заспокоїтися, але нещодавно, вже в соцмережах, Оксана випадково натрапила на переписку свого чоловіка з тією жінкою. Виявляється, усі ці роки вони продовжували зустрічатися. Все відбувалося, коли Степан їздив у відрядження.

Скільки років Оксана все йому прощала, а що тепер робити – жінка не знала…

Фото ілюстративне – pixabay.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Як сказав Степан, так і зробив – то ж у найближчу неділю мати Оксани приймала з рушниками в хаті старостів. На сватанні були лише найближчі люди, весілля домовилися зіграти відразу, як Степан повернеться. Та раптом звістки від хлопця припинилися. Оксана писала, турбувалася, цікавилася у його батьків, чи з ним усе добре. – Так, ми щотижня від сина отримуємо листа, – сказала його мати і відвела погляд. Оксана відразу відчула щось недобре, та не наважилася більше нічого питати. А мати Степана теж не наважилася розповісти дівчині, що в останньому листі син написав, що буде одружуватися з іншою