Я трохи затрималася, почекала, поки в їх розмові буде пауза, і пройшла повз. Звичайно, привіталася, на що вони привіталися у відповідь, зробивши вигляд, що розмовляли тільки що зовсім не про мене. Коли прийшла додому, я весь вечір обмірковувала те, що почула біля під’їзду. Мені було дуже неприємно і образливо чути ті слова, які говорили бабусі

Україна

Мені сорок дев’ять років, а моєму єдиному синові двадцять вісім. Я все життя виховую його сама. З чоловіком я розлучилася ще, коли син був зовсім маленьким, і ми не підтримуємо зв’язок. Я весь час намагалася робити все, щоб моя єдина дитинка ні в чому не мала потреби. У мене є робота, непогана зарплата і своя квартира. В принципі, все склалося добре. Я досягла всього, чого хотіла. І вважаю себе самодостатньою людиною.

Сина виховала як гідну людину, він здобув вищу освіту і нормальну роботу. Я маю повне право пишатися своєю дитиною: він не гуляє, не вживає і ввічливий з дорослими людьми. Але так склалося, що досі не одружився. Я з цього приводу не переживаю, всьому свій час, значить він просто не зустрів ще свою долю. Тим більше що зараз час такий, у багатьох моїх знайомі діти приблизно такого ж віку, і у багатьох немає ще своєї сім’ї. Зараз такий ритм життя.

Але нещодавно я поверталася з роботи, і біля під’їзду сиділи місцеві бабусі. Я вийшла з-за їх спини, і вони мене не бачили. Але я почула, як вони обговорюють мого сина. Бабульки говорили, що такий дорослий хлопець, і досі не одружений. Значить він на дівчат і не дивиться. Мовляв не цікаві вони йому. І ще прозвучала фраза, що це я його так виховала. Чого можна очікувати від хлопця, який ріс без батька, під опікою однієї жінки.

Я трохи затрималася, почекала, поки в їх розмові буде пауза, і пройшла повз. Звичайно, привіталася, на що вони привіталися у відповідь, зробивши вигляд, що розмовляли тільки що зовсім не про мене. Коли прийшла додому, я весь вечір обмірковувала те, що почула біля під’їзду. Мені було дуже неприємно і образливо чути ті слова, які говорили бабусі.

Відео дня:

Мій син зовсім навіть не схожий на того, кого вони там описували. Він якраз моя гордість: розумний, красивий і самостійний хлопець. Зараз у нього хороша робота, і він мені допомагає і матеріально, і просто по дому. А живе зі мною, тому що знімати квартиру і жити окремо просто немає сенсу. Я його ні в чому не обмежую і не роблю зауважень, у скільки він прийшов додому. Я розумію, що він дорослий, і сам вирішує, як і де йому проводити час.

Періодично у нього бувають дівчата, з деякими він мене знайомив. Але поки серйозних відносин не склалося. Я його розумію, зустрічатися це одне, а створювати сім’ю зовсім інше. Не так просто знайти людину, на яку можна покластися і бути впевненою в ній все життя. Тим більше, для хлопця двадцять вісім років, не такий і великий вік. Ось коли мужики в сорок п’ять років живуть з мамою, це вже перебір.

Мені так хотілося тоді зупинитися, і пояснити усе кумасям, але я стрималася. Тому що вважаю, що це не їхня справа, як ми живемо. Я що, повинна тепер перед кожним звітувати? Кому яке діло, як, хто і з ким живе?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Источник

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN