Я мала непросте життя. Був період, що й на хліб не вистачало грошей. Потім мені знайома порадила знайти місце на базарі. Сьогодні я маю власну квартиру, машину, магазини. Я вийшла заміж за свого конкурента і ми вже 10 років живемо разом. Я забрала до себе свою маму. Хочу розповісти людям та родичам, які мені зараз заздрять, як мені моє багатство нелегко далося

Життєві історії

Я мала непросте життя. Був період, що й на хліб не вистачало грошей. Потім мені знайома порадила знайти місце на базарі. Сьогодні я маю власну квартиру, машину, магазини. Я вийшла заміж за свого конкурента і ми вже 10 років живемо разом. Я забрала до себе свою маму. Хочу розповісти людям та родичам, які мені зараз заздрять, як мені моє багатство нелегко далося

Зараз я живу не бідно, а, можна сказати, в доброму достатку, сьогодні день я маю власний бізнес, хорошу квартиру і машину. В мене люблячий чоловік і двоє прекрасних дітей. Але коли я згадую як я до цього всього йшла, мені дуже сумно на душі стає.

Це було на початку дев’яностих. У той рік, після дев’ятого класу, я пішла навчатися в технікум, добре, що пройшла за балами на бюджет. Мама була дуже рада, що я вступила, так як на платне ми б не потягнули, адже мої батьки були далеко таки не багаті люди. У день зарахування мама мене привітала, купила мені шоколадку, адже грошей на щось більше не було, зате татусь як завжди відмічав з друзями в гаражі. Він взагалі не брав участі у моєму вихованні, та й взагалі, у моєму житті. Все тягла на собі моя матуся, працюючи на двох роботах.

Планувалося, що я буду жити в гуртожитку, так як додому не наїздишся, далеко та й гроші на дорогу теж потрібні, а взяти їх зовсім ніде. Та й умови проживання з таким батьком вчитися не дозволяли, мені було важко дивитися на мамине життя.

Спочатку було враження від гуртожитку погане, на кухні з чотирьох працювала тільки одна конфорка, по стінках повзали таргани. Загалом умови погані. Але вибору не було, мусила якось жити. Я тішила себе, що це не надовго і скоро все мине.

Вже на другому курсі я влаштувалася прибиральницею в невеличке кафе, де працювала з вечора до опівночі. Було дуже важко, були такі моменти, що просто хотілося на все плюнути і бігти без зупину. На той час мені було всього 16 років. Працюючи прибиральницею я могла дозволити нарешті орендувати кімнату і купувати кращі харчі, адже раніше їла одні макарони та картоплю, навіть яйця могла собі дозволити рідко.

Всіма правдами і неправдами я досить таки непогано закінчила технікум і зіткнулась з новою проблемою – робота. Роботу по спеціальності знайти було дуже важко, фактично не можливо. Ще пів року я працювала прибиральницею і шукала роботу за фахом, але все марно. Тоді одна з моїх знайомих запропонувала піти продавцем на місцевий базар. Я погодилась, адже вибору не було, моя робота не дозволяла мені дозволити елементарного, я постійно на всьому економила, а на одяг і зовсім ніколи не вистачало.

Було важко, особливо в холодну пору року, але платили більше ніж прибиральниці. Торгувала я овочами і фруктами. Потім, коли я зрозуміла як тут все побудовано, я зібрала невелику суму грошей, ще трохи мені дала мама і спробувала відкрити своє місце. Їздила на оптовий базар, закуповувала продукти і продавала їх на базарі.

Справи мої почали йти вгору. Але фізично це було неймовірно важко, я була просто виснажена та втомлена, адже доводилося працювати кожного дня, я дуже мало спала. Через рік я вже могла дозволити собі орендувати квартиру і вступити до інституту на заочне відділення. Потім я запропонувала роботу й своїй мамі, вона з радістю погодилась мені допомагати.

Так минуло чотири роки. Чотири важких роки нашого непростого життя. Тоді я вперше відкрила невеличкий продуктовий магазин. Але місце на базарі також не залишала.

В 26 років у мене було вже три таких магазини і власна однокімнатна квартира. Через рік я познайомилася з хлопцем, моїм конкурентом, з яким ми одружені ось уже десять років.

Тож ніколи не опускайте руки, як би важко вам не було. Йдіть завжди до своєї мети, і знайте, десь поруч живуть люди, яким набагато важче чим вам, тому вірте у себе і свої сили і у вас все буде добре!

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Я мала непросте життя. Був період, що й на хліб не вистачало грошей. Потім мені знайома порадила знайти місце на базарі. Сьогодні я маю власну квартиру, машину, магазини. Я вийшла заміж за свого конкурента і ми вже 10 років живемо разом. Я забрала до себе свою маму. Хочу розповісти людям та родичам, які мені зараз заздрять, як мені моє багатство нелегко далося