“Я ходжу на побачення, щоб знайти там Кирила”: історія дружини Ульмана, який загинув під Авдіївкою
Кирило Ульман з псевдо “Німець” загинув 15 лютого 2024 року, захищаючи “дорогу життя” біля Авдіївки на Донеччині. До останнього подиху Кирило, але його життя обірвала куля ворожого снайпера.
У Кирила залишилася дружина, яка вже 2 роки несе пам’ять про нього та підтримує інших жінок, чиї чоловіки віддали життя на захист України. У рамках проєкту “Життя після втрати” 24 Канал розповідає, як Дар’я Ульман проживає загибель чоловіка та чому ходить на побачення, хоч і досі вважає себе заміжньою жінкою.
Останній подвиг Кирила Ульмана
До повномасштабного вторгнення Кирило був підприємцем та одним із засновників виробництва комбучі Godzyki. Після початку повномасштабної війни він долучився до Добровольчого формування територіальної громади у Дніпрі, а в грудні 2022 року приєднався до 3 ОШБр та служив у протитанковому батальйоні.
Кирило Ульман – один із засновників виробництва комбучі Godzyki / Інстаграм Кирила
У лютому 2024 року Кирило брав участь у боях біля Авдіївського коксохімічного заводу. Його підрозділу поставили завдання не допустити прориву ворога до траси, що сполучала Сили оборони з гарнізоном міста. Разом із бійцями суміжних підрозділів вони організували оборону. Захисники закріпилися на потрібних рубежах, але росіяни підтягнули велику кількість резервів. Тоді почалися ближні стрілецькі бої.
Кирило особисто надавав допомогу пораненим і допоміг їх евакуювати, чим врятував життя чотирьох побратимів. Він замінив пораненого побратима на вогневій позиції та прикривав один з флангів. Військовий до останнього знищував і притискав ворога, але ворожа куля забрала його життя.
Про знайомство, стосунки та весілля
З майбутньою дружиною Кирило познайомився через соцмережі, вже бувши військовослужбовцем. Спочатку не наважувався написати дівчині, а потім запросив на каву. Їхні стосунки розвивалися дуже стрімко. Через 2 місяці Кирило відправився в Бахмут на Донеччині. Через 6 місяців освідчився Дар’ї, а через 8 – вони одружилися.
“У нашій родині немає жодного “сервізу”, який ми відкриємо після перемоги. У нас немає оцього відкладання, й це теж з’явилося з війною. Ми міркували, що одружимося після закінчення війни, а потім подумали – а чого нам чекати? І слава Богу, що так сталося”, – розповіла Дар’я Ульман.
Вона поділилася, що війна дуже змінила її чоловіка. Раніше Кирило був творчою людиною, але під час військової кар’єри більше ніколи себе так не називав і став дуже серйозним. Він завжди виважено підходив до прийняття усіх рішень, як у роботі, так і в особистому житті. А Дар’я завжди була для нього надійним тилом.
Кирило освідчився Дар’ї за пів року після знайомства / Фото з особистого архіву
Дарʼя вірить, що війна закінчиться і їй повернуть чоловіка
Перші два місяці після загибелі чоловіка, як зізналася Дар’я, у неї була просто маніакальна фаза – їй потрібна була любов і чоловік, якому б вона її давала. Наступні два місяці був шоковий стан – дівчина думала, що чоловік живий, просто десь далеко і скоро повернеться. Ще через два місяці – Дар’я думала, що в неї вже не буде майбутнього. Вона хотіла говорити, але не знала, як це зробити.
За пів року Дар’я побачила, що люди вже не говорять про Кирила. Вона створила купу матеріалів про чоловіка й почала публічні тренування і стрільби з жінками.
Зараз мені здається, що війна закінчиться і мені повернуть чоловіка. Водночас розумію, що не зможу мати від нього дітей. І коли люди говорять мені про дітей, я розумію, що зараз не хочу, бо крім Кирила інших варіантів немає,
– сказала Дар’я.
Після загибелі чоловіка дівчині писали багато людей, але це були просто ввічливі фрази. Дар’я не сприймає жалості від людей і завжди говорить, що жалість – це нічого. А якщо люди хочуть її пожаліти, то хай краще запитають, як допомогти. Проте дівчину дуже підтримали друзі Кирила – говорили з нею, пропонували піти постріляти, показували смішні відео, – і це лікувало.
Дівчина пригадала історію, як після одного інтерв’ю їй написала подруга Кирила, яку Дар’я навіть ніколи не бачила. В інтерв’ю дівчина розповіла, як інколи жаліє себе, коли після робочої поїздки повертається до Києва і не може доїхати з вокзалу додому, бо жодне таксі не хоче брати її з собакою. Тоді подруга Кирила написала, щоб наступного разу Дар’я телефонувала їй – вона відвезе їх додому.
“Це класно, це те, що можна “помацати”. Мені це дуже імпонує, бо коли всі кажуть: “тримайся”, “дуже прикро”, “обіймаю всім серцем” – це не має жодного відклику у моєму серці”, – сказала Дар’я.
Після загибелі чоловіка у дружини “зірвався клапан”
Після загибелі чоловіка Дар’я зрозуміла, що вона відновлюється у допомозі іншим людям. Це дозволяє їй краще почуватися. Вона намагається надавати підтримку жінкам, які її оточують, які є в її спільноті Community Ulman – курси вишколу для жінок. На цей проєкт її надихнув Кирило.
Найгірше після загибелі близької людини, поділилася дівчина, це – замкнутися в собі, відмовитися від усіх людей і закритися вдома. Тому вони з жінками їздять на тренування зі стрільби. Поки вони їдуть на полігон, стріляють там і повертаються, – у них народжується відкрита комунікація. І саме дія і драйв допомагають в цьому.
Дар’я на тренуванні / Фото з особистого архіву
“Загибель чоловіка не змінила мене. Вона підсвітила все те, що було набудовано. У мені дуже жорстко поселилася справедливість, запит до неї, до донатів, до чорно-білої позиції. Раніше я забороняла собі гучно говорити про якісь речі, а тепер почала. Це не трансформація, а просто зірвався клапан”, – розповіла Дар’я.
Як і чому Дарʼя ходить на побачення з іншими чоловіками?
Дівчина зізналася, що їй дуже боляче, коли хтось говорить про неї з чоловіком у минулому часі, кажуть, що вони “були” красивою парою. Дар’я ж і досі вважає себе заміжньою жінкою, носить обручку і говорить про Кирила в теперішньому часі. Так вона відчуває, що він поруч. Утім, є люди, які засуджують її за це.
Є ті, хто кажуть, що якщо не зніму обручку – не знайду партнера. Однак почнемо з того, що я не хочу партнера. У мене є чоловік, і я вважаю себе заміжньою жінкою. Я – дружина Кирила Ульмана. Це відчувається зсередини, а не закарбовано в обручках. Для цих людей я зробила собі татуювання на коліні “Ульман – чоловік”. На думку цих людей, я помру в самотності,
– поділилася Дар’я.
Дар’я дозволяє собі рефлексувати, перечитує листування з Кирилом, слухає аудіоповідомлення, переглядає фотографії, говорить з людьми, які згадують його. Вона любить говорити про чоловіка, бо все її життя насичене Кирилом.
Весілля Кирила і Дар’ї / Фото з особистого архіву
“Я пробувала говорити з іншими чоловіками. Я пішла на побачення і через три хвилини почала говорити про Кирила. Я вдячна, що чоловіки мене слухають, але приходять вони не за цим”, – сказала дівчина.
На побаченнях чоловіки зазвичай намагаються зрозуміти, ким є Дар’я – військова, ветеранка, держслужбовиця. Але ніколи не думають, що вона дружина загиблого військового, бо вважають, що всі вони сидять вдома й плачуть або проводять дні на кладовищі.
Коли ж чоловіки дізнаються, що Дар’я – дружина загиблого військового, реакція – геть різна. Здебільшого вони замовкають. Водночас були ухилянти, які починали виправдовуватися або агресувати. Мовляв, чоловік Дар’ї й мав воювати. Військові ж віддають велику шану і відходять.
Але є ще один тип – геть відбиті, які вважають, що мій чоловік – молодець, що я – молодець, бо несу пам’ять, але треба “щось будувати”,
– розповіла Дар’я.
Вона зізнається, що ходить на побачення не для того, щоб знайти партнера, а щоб пригадати побачення з чоловіком. Такі зустрічі допомагають віднайти забуті спогади й знову прожити їх, адже зазвичай на інтерв’ю про її чоловіка рідко питають про побачення.
“Я ходжу на побачення для того, щоб побачити там Кирила, а його немає… Я шукаю його серед інших людей, але так не буде”, – поділилася Дар’я.
Після загибелі чоловіка Дар’я працює з психологом, багато рефлексує і несе пам’ять про Кирила, щоб люди не забували про нього. 5 травня 2025 року указом президента Кирилу “Німцю” Ульману посмертно відзначили званням Героя України із врученням найвищої державної нагороди – ордену “Золота зірка”.
Дар’я отримує нагороду чоловіка / Офіс Президента
Дар’я не намагається відповідати чужим уявленням про “правильну” скорботу. Вона несе пам’ять про чоловіка так, як вважає за потрібне – через дії, любов і життя, яке триває попри все.
