Я дуже чекала, коли чоловік, після короткого відпочинку, знову поїде на заробітки закордон. Я почала мріяти, щоб він залишився жити у неї, у тієї іншої жінки. Але Михайло знову повертався додому. Так минуло 5 років. А якось зимою вночі чоловік сказав, щоб я збирала дитину і йшла з дому. Я пішки пішла до брата

Життєві історії

Я дуже чекала, коли чоловік, після короткого відпочинку, знову поїде на заробітки закордон. Я почала мріяти, щоб він залишився жити у неї, у тієї іншої жінки. Але Михайло знову повертався додому. Так минуло 5 років. А якось зимою вночі чоловік сказав, щоб я збирала дитину і йшла з дому. Я пішки пішла до брата

З Михайлом я познайомилася 10 років тому. Я була така щаслива, літала на крилах від радості. Потім ми зіграли весілля, з’явилося дитятко. Турбота і радість переповнювали мене. Так і рік минув. Потім другий. Ми нарешті переїхали від свекрухи, яку я всім весь час дратувала, адже геть нічим не могла їй догодити. Думала що так нам буде краще, але на цьому рай закінчився. Михайла мого як підмінив хтось. Він постійно у відрядженнях, вдома його ніколи немає.

Потім я почала помічати, як Михайло потайки з кимось переписується. Зі мною він про це говорив неохоче. Коли ж я якось заглянула в його телефон, то все відразу стало зрозуміло. В Михайла з’явилась інша жінка. Пам’ятаю тоді його відмовки, як він викручувався, виправдовувався переді мною, як мене благала свекруха не подавати на розлучення, а зберегти сім’ю. Мовляв треба пробачити заради збереження міцної сім’ї, заради дитини, адже у шлюбі у людей буває всяке. І я пробачила Михайлові заради нашої дитини. А для себе зрозуміла, що більше я свого чоловіка не кохаю, він став для мене чужим.

Але нічого доброго з того не вийшло. Знову були нові зради, Михайло поводив себе не добре, він знав, що я все йому пробачу все одно. Доборолась за своє місце під сонцем. Як же я чекала того моменту коли він їхав в чергове відрядження. Я вже почала мріяти про те, щоб одного разу він залишився десь у тієї іншої жінки назавжди, і більше не повертався додому. Я ненавиділа той час, коли він був удома. Я так втомлювалася, коли він був поряд, коли бачила його.

Так минуло п’ять років, даремно витрачених на чужу мені людину. А якось зимою Михайло взагалі сказав мені, щоб я йшла з дитиною з дому. Гроші і картки тоді забрав. Я опівночі, зима, сніг, йшла з донькою до брата на інший кінець міста, адже навіть на таксі не мала ні копійки, а в брата було незручно просити. А вранці чоловік примчав, не розуміючи де я поділася і що сталося. Вибачався, сережки золоті мені подарував, квіти, і я пробачила йому знову. Батьки вмовили переїхати до нього в іншу країну, так як Михайло працював закордоном. Я поїхала. Він обіцяв, що тепер все буде у нас добре, він зміниться, що він дуже любить і мене, і дитину, що все для нас зробить, хоче, щоб ми були щасливими.

Зробив. Він залишив мене в чужій країні з дитиною на руках. Без роботи і засобів для існування, без жодної копійки в кишені. Одного дня пішов на роботу і не повернувся. Потім написав, що мене він вже й бачити не хоче. І що ми набридли йому.

Я не знаю що робити. Як далі жити. Як вчинити правильно. От що потрібно цій людині? Їсти завжди наварено, в будинку прибрано щодня, одяг випраний і випрасуваний, з друзями він теж скрізь ходить, я взагалі ніколи йому нічого не забороняла. А я дуже втомилася за всі ці роки. Хочу тиші і спокою. Хочу кохати і бути коханою. Де ж це світле почуття, де людські відносини і чому люди не цінують те що їм дано. Я не можу повірити в те, що жіночого щастя мені не зустріти, а так хочеться жити простим сімейним життям.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Я дуже чекала, коли чоловік, після короткого відпочинку, знову поїде на заробітки закордон. Я почала мріяти, щоб він залишився жити у неї, у тієї іншої жінки. Але Михайло знову повертався додому. Так минуло 5 років. А якось зимою вночі чоловік сказав, щоб я збирала дитину і йшла з дому. Я пішки пішла до брата