Я бачив у своєму житті багато, але такого, щоб власна сім’я навідріз відмовлялася тебе прийняти – ніколи. Мої батьки відвернулися від мене, як і сестра. Навіть більше, вони переписали на неї весь спадок, не залишивши мені нічого

Україна

Це не стільки для мене важливо, адже гроші у мене є, але мене вводить в ступор сам факт того, що це сталося. Вони вже рік не розмовляють зі мною і єдині родичі, які хоч якось мене сприймають – це мої діти.

Безумовно, у такої поведінки є причина. Наскільки вона вагома мені важко судити, але я почав зустрічатися з нянею своїх дітей після того, як не стало моєї дружини. Я ну буду оригінальним, якщо скажу, що вона нагадує мені її. Мені здається, що люди завжди намагаються в подальших стосунках знайти схожих людей на тих, яких ми втратили.

Можливо я дійсно роблю неправильно. Все-таки знайти заміну своїй дружині ніколи не оцінювалося суспільством як щось позитивне. У нас же прийнято страждати замість того, щоб шукати вихід із ситуації. І я сам помічаю таку статистику, що мене і мої дії розуміють тільки люди, які зіткнулися з подібною ситуацією особисто. Так, з боку це виглядає так, ніби я знайшов їй заміну, але це не так. Так, багато хто назве мене слабким, і можливо будуть праві. Перенести це дійсно важко.

Я не стану намагатися комусь щось довести – нехай віддають спадок моїй сестрі. Нехай засуджують, але в той же час розуміють, що мої діти не будуть з ними спілкуватися, як і я. Сім’я ніколи так не чинить. Вона не кидає тебе в скрутну хвилину, і навіть якщо вважає, що твій вибір неправильний, то намагається у всьому розібратися, а не припинити спілкування.

Більш того, дітям дуже потрібна мама. Я розумію, що це звучить банально, проте самотужки моє виховання буде незбалансованим. Жорсткість і дисципліна важливі – саме це я можу дати. Але в той же час я чудово розумію і знаю, що стає з людьми, які нічого не бачать у житті, крім цього. Вони стають черствими, а цього я для своїх дітей не хочу. Я хочу, щоб вони виросли повноцінними людьми.

Тільки вона зможе забезпечити їм ту ласку, яку я дати не зможу. І після моїх вчинків, спрямованих на дітей, мене сміють засуджувати? Мені здається, що це лицемірно з їх боку. Та й яке їм діло до мого життя в кінці кінців. Адже ніколи не було діла, а нинішня ситуація виглядає лише як зручна обставина, щоб забрати у мене право на спадщину і принизити.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN