Коли кандидат у президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп, виступаючи у Нью-Йоркському економічному клубі, заявив, що в разі перемоги на виборах завершить війну в Україні,
кардинально знизивши світову ціну на нафту, мовляв, “путін не зможе воювати з нафтою по 40 доларів”, ця новина не викликала великого резонансу.
Адже він не вперше робить гучні заяви, які мало співвідносяться з реаліями.
Коли Саудівська Аравія днями заявила, що планує збити ціну на нафту та відвоювати втрачений ринок, світ це сприйняв зовсім інакше.
В Ер-Ріяді втомилися чекати, поки ціна повернеться до неофіційної мети у 100 доларів за барель, і більше не хочуть втрачати частку ринку.
Для України такий крок саудитів означає, що в рф наступного року відбудеться значне зниження доходів у ситуації, коли закладені до бюджету-2025 витрати на війну планують збільшити майже на чверть.
Паралельно з цим Саудівська Аравія заявила про бажання стати посередником між Україною та Росією та сприяти початку мирних переговорів.
Про те, що стоїть за двома ініціативами Саудівської Аравії та як це може допомогти Україні – у матеріалі OBOZ.UA.
Терпець урвався
Схоже, що бюджет ключової країни-учасниці угоди ОПЕК+ – Саудівської Аравії – не витримує цін на нафту, які залишається відносно низькими. Жодні скорочення видобутку ситуацію не змінюють, оскільки нішу, яка звільнилася, відразу ж зайняли виробники, які в угоді не беруть участі – передусім США, Канада, Бразилія та Гаяна.
Аби збалансувати бюджет, який ледве витримує королівські мегапроєкти, саудитам потрібна нафта по 100 доларів за барель, але насьогодні цього досягти неможливо. В Ер-Ріяді вирішили, що більше не поступатимуться ринком і вважають, що у королівства достатньо фінансових можливостей, включно з валютними резервами, щоб витримати тривалий період низьких цін.
Вже з грудня цього року королівство збільшуватиме середньодобовий видобуток на 83 000 барелів щомісяця, у результаті до грудня 2025 року він зросте на 1 млн барелів. Зараз країна видобуває 8,9 млн барелів на добу.
Росія на шляху великих втрат
У випадку реалізації планів Саудівської Аравії становище країн із низькотехнологічним видобутком і тих, які перебувають під санкціями, різко погіршиться. У цьому переліку Венесуела, Іран і, що найголовніше, Росія. Саме їхня частка на ринку і стане “кормовою базою” для більш високотехнологічних “партнерів”. Наприклад, у структурі російського експорту нафти та нафтопродуктів близько 45–50% займає Китай. Ще приблизно 40% припадає на Індію і лише близько 5%, а то й менше – частка Європи. У процесі переорієнтації експорту саме Росія стала головним постачальником нафти до КНР, випередивши СА. Цю ситуацію саудити виправлятимуть. Тобто для РФ це стане подвійним ударом – падіння цін та втрата ринків, які майже неможливо замінити.
Відносини між Саудівською Аравією та Росією в межах ОПЕК+ часом були важкими, і країни майже розірвали угоду щодо скорочення видобутку нафти ще в березні 2020 року. Їм вдалося поновити свої відносини і погодити рекордне скорочення видобутку нафти майже на 10%, щоб підтримати ціни на світовому ринку. Однак росіяни не були б росіянами, і у той час як королівство добровільно скоротило видобуток нафти, РФ пішла на таку собі хитрість – зменшила через санкції свій експорт, але не виробництво. Цей факт дуже дратує аравійців. Візит російського диктатора Путіна до Саудівської Аравії наприкінці минулого року дещо знизив градус претензій, але не на такий тривалий час, як би того хотіли у Кремлі.
Перейматися Москві є через що. Бюджет РФ на поточний рік сформований із розрахунку, що сорт російського Urals коштуватиме 70 доларів за барель. Приблизно таку саму ціну – 69,7 долара – Мінекономрозвитку РФ заклало і у бюджет на 2025 рік. При цьому в міністерстві нафти Саудівської Аравії вже зазначили, що ціни на нафту у 2025 році можуть знизитись до 50 доларів за барель. При цьому нафта може подешевшати ще більше. На думку аналітиків ринку, вона і так опуститься в 2025 році до 60 за барель через “пристойний надлишок” на світовому ринку та падіння попиту в Китаї. І цей прогноз ще не враховував планів Саудівської Аравії наростити видобуток. А разом із нею постачати більше нафти почнуть й інші країни ОПЕК+.
Ці рівні вже можна вважати критичними для бюджету Росії, чия нафта продається за ще нижчою ціною. Наприклад, коли ціна Brent у першій половині вересня 2024 року падала нижче за 70 доларів, Urals у балтійських та чорноморських портах продавали по 57–60 доларів за барель. Такі рівні “точно є некомфортними для федерального бюджету”, зазначав Росбанк.
Тобто ситуація, яка складається, створює великі проблеми як для російських нафтових компаній, так і для бюджету РФ, у якому на частку нафтогазових доходів припадає третина надходжень – 7,56 трлн із 23 трлн рублів у 2024 році. Для Росії це означає значне зниження доходів. Тим часом проєкт бюджету на 2025 рік передбачає збільшення видатків за статтею “національна оборона” до рекордних 13,2 трлн рублів, що на 22% більше, ніж у поточному році. Тому перед Путіним наступного року постане надскладне питання – де брати гроші на війну?
Що ж, слова очільника британського МЗС Девіда Леммі про те, що “Україна має пережити 2025 рік. Важливо, щоб вона мала кошти для цього. Усі дані нашої розвідки свідчать, що ситуація для Володимира Путіна стане набагато складнішою вже наступного року. Його економіка перебуває у поганому стані. Йому буде дуже важко впоратися із кількістю втрат та жертв, яких він зазнав”, набувають кардинально іншого значення.
Росіяни втратять суму на рівні річного військового бюджету
“Це дуже добра новина для світу і України та недобра для Російської Федерації та ще низки постачальників. Останні два роки саудити намагались досягнути ціни по 100 доларів за барель і закріпитись на цьому рівні. Для цього вони разом з іншими членами картелю ОПЕК та ОПЕК+ поступово зменшували видобуток нафти. Але їм це не вдавалося, бо такі великі економіки, як Китай, Індія, не зростали так бурхливо, не було такого шаленого попиту, яким він був у доковідні роки. Тому їх намагання досягнути ціни в 100 доларів через зниження видобутку нічим не завершилось. У той же час інші країни, які не входять до ОПЕК+, тільки збільшували свій видобуток і захоплювали все більше ринку. У підсумку за 2023 рік Штати видобували в середньому 12,9 млн барелів на добу, Росія близько 10 млн, а СА скотилась на третє місце, добуваючи в середньому по 8,9 млн барелів на добу. Тепер вони хочуть знову стати першими та повернути свої місця на світовому ринку” – таку думку в ексклюзивному коментарі для OBOZ.UA висловив економіст, координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман.
На його думку, зважаючи на те, що собівартість саудівської нафти дуже низька, вони можуть собі дозволити ціну у 40-50 доларів за барель. Тож арабські країни і Штати, які теж мають відносно низьку собівартість видобутку, будуть й далі “пожирати” цей ринок. З іншого боку, формуються вагомі процеси, які спрямовані на мінімізацію споживання нафти загалом та зменшення її ціни. Досить швидко розвивається сонячна та вітряна енергетика, електромобілі. Тож протягом кількох років споживання нафти взагалі має зменшитись на 5-10%.
“Щодо ціни на нафту, то через впроваджені санкції на російську нафту Urals, різниця між нею та Brent складає 10-15 доларів. Тож якщо саудити почнуть видобуток і світова ціна стане на рівні 50, то російська нафта буде десь близько 40. Це, по суті, її собівартість. Тому прибутки від нафти для росіян обнуляться, а зараз це третина наповнення федерального бюджету РФ. І цю величезну дірку немає чим перекрити. Фактично оця стеля, яку домагалися зробити західні країни, може бути впроваджена Саудівською Аравією, навіть ще ефективніше. Загальна сума втрат приблизно дорівнюватиме сьогоднішнім військовим видаткам Росії за рік. Якщо Саудівська Аравія буде реалізовувати те, що вона заявила, а поки що сумнівів у цьому немає, то вже в середині 2025 росіяни дуже добре відчують зниження нафтових доходів. До кінця року цей процес ще збільшиться”, – зазначив Олег Гетьман.
Готові бути посередниками
Королівство СА висловило “готовність продовжувати свої посередницькі зусилля між Росією та Україною для досягнення мирного врегулювання”. Про це заявив міністр закордонних справ Саудівської Аравії принц Фейсал бін Фархан Аль Сауд у своєму виступі на загальних дебатах 79-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Раніше про те, що в королівстві може відбутися другий Саміт миру, говорив президент України Володимир Зеленський. Нагадаємо, торік країна приймала зустріч радників з питань національної безпеки та представників понад 40 країн і міжнародних організацій.
Попри те, що представники королівства заявили, що не стають на чиюсь сторону у війні та не приєднуються до жодного з таборів, у України були певні очікування від Ер-Ріяда, та поки що результати маємо лише у гуманітарній сфері, де Саудівська Аравія вже виступила посередником в обміні полоненими. А от мирна конференція за участю Китаю, яка відбулася в Джидді в серпні 2023 року, не принесла жодних конкретних результатів.
Спадкоємний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман підтримує тісні зв’язки з Путіним, попри тиск західних держав щодо ізоляції Росії. Саудівська Аравія не підписала підсумкового документа українського “мирного саміту” в Швейцарії. Проте країна все ще зацікавлена у виконанні посередницької ролі, яка, як і ціни на нафту, потрібна саудитам виключно для просування власних інтересів.
СА хоче покращити свій негативний міжнародний імідж у питаннях прав людини, тому готова виступати посередником не лише в російсько-українській війні. Саудити сьогодні також докладають посередницькі зусилля разом із Катаром, Єгиптом та США у війні в Секторі Гази. Ер-Ріяд підтримує контакти не лише з палестинцями та арабськими “державами-братами”, але й поки що неформально – з Ізраїлем, з яким прагне нормалізації відносин. Саудівська Аравія демонструє зацікавленість і у посередництві щодо Судану, який вже понад рік роздирає жорстока внутрішня боротьба за владу.
Головне не місце, а зміст переговорів
“Місце проведення переговорів – важливий момент, але не вирішальний. Головне – порядок денний таких переговорів. Якщо йдеться про реалізацію китайсько-бразильського плану – це одна річ, і вона неприйнятна.
Ми не поїдемо ні до Саудівської Аравії, ні в Індію чи Катар на такі переговори. Україна має брати участь тільки тоді, якщо це буде багато в чому співставно з принципами чинної міжнародно-правової системи. Тобто з тим, щоб головний принцип територіальної цілісності розглядався під час переговорного процесу і досягнення тривалого миру”, – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив дипломат, посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині у 2010-2017 роках Олександр Левченко.
На думку дипломата, сьогодні немає більш мотивованої сторони, ніж українська, аби сісти за стіл переговорів і завершити цю війну, але ж є нюанси.
“Українці мають говорити про те, що ми хочемо тривалого миру, щоб ці принципи, які діють у системі ООН, застосовувалися під час проведення цих переговорів. Якщо Москва готова сісти за стіл переговорів, ми тільки привітаємо. Але треба розуміти, що втрата якоїсь території не принесе нам через певний час її повернення. А як ти її повернеш? Що, Україні оголошувати війну Росії?
Як взагалі бачать Бразилія, Китай, США чи Німеччина процес, як Україна поверне ці території? Чи вони думають, що Росія просто передумає і скаже, “ой, ми помилилися на минулих переговорах, мабуть, нам треба повернути ці території Україні”. Це ж нереальні речі. Як можна говорити, що колись вони відійдуть назад. Це серйозний обман та повна дурня. Той, хто хоче підтримувати цю повну дурницю, він хоче вирішити якісь свої особисті питання за рахунок України. Ми на це не згодні”, – зазначив Олександр Левченко.Джерело
