Чай у радянській родині був не лише напоєм, а й цілим ритуалом. Ще з 1920-х років, коли в країні був введений сухий закон і алкоголь став недоступним, чаювання стало популярною альтернативою. Радянське суспільство привчилося до ароматного чаю, і навіть виникли певні традиції, що вкоренилися на багато років вперед.
Перші кроки до популяризації чаю в Радянському Союзі почалися у 20-х роках минулого століття, коли алкоголь був під забороною. Відомо, що основними регіонами для виробництва чаю були Грузія, Азербайджан та Краснодарський край. Чай з цих областей активно експортувався до інших країн, а їх виробництво поступово набувало популярності. Однак в 1980-х роках було ухвалене рішення відмовитися від ручного збору листя і перейти до машинного, що значно знизило якість чаю.
У радянських магазинах можна було знайти кілька видів чаю, серед яких були знамениті сорти, як-от Чай N 36, що складався з грузинського чаю і 36% індійського, а також інші варіанти, зокрема Краснодарський і Грузинський чай. Але особливу популярність мав індійський чай під маркою “Со слоном”. Цей чай став культовим, оскільки він рідко потрапляв у продаж, а упаковка зображала слона, що згодом стало символом цього чаю.
Традиція пити чай із блюдця
Хоча звичай пити чай із блюдця виник в Англії в XVIII столітті, він також став популярним і в Росії. Англійці адаптували китайський чай під свої звички, де піала перетворилася на чашку з ручкою, а блюдце стало необхідним атрибутом. Спочатку цей звичай поширився по Європі, а потім і до США, хоча в останніх країнах він не отримав великого розповсюдження.
В Росії звичка пити чай із блюдця стала популярною в кінці XVIII століття, а також знайшла своє відображення в мистецтві. Картини художників, що зображували жінок, які елегантно відставляють мізинець під час чаювання, допомогли закріпити цю традицію в народній свідомості. Проте, до початку XX століття звичай пити чай з блюдця почав втрачати популярність в інших країнах, залишаючись лише у нижчих верствах суспільства.
У радянському побуті пити чай із блюдця стало нормою для багатьох. Спогади сучасників свідчать, що ще в середині XX століття, коли в СРСР почали з’являтися перші кінофільми, цей звичай активно демонструвався. Так, наприклад, знаменита героїня фільму “Дівчата” Тося Кисліцина пила чай з блюдця в 1961 році. Режисер таким чином намагався підкреслити її наївність і простоту.
Цікаво, що навіть індійський письменник і поет Рабіндранат Тагор пив чай з блюдця, і ця традиція в Індії збереглася до сьогодні. У СРСР же чай з блюдця став практично втраченим звичаєм в останні десятиліття радянської епохи.
Традиція пити чай з печивом
Іншою важливою чайною традицією в СРСР стало поєднання чаю з печивом. В умовах дефіциту їжі, багато радянських громадян не мали постійного доступу до свіжих продуктів, що призводило до періодичного почуття голоду навіть після прийому їжі. Чай з печивом став доступною альтернативою для втамування голоду, а також важливою частиною повсякденного побуту.
Часто чаювання з печивом відбувалося на робочих місцях, в НДІ, проєктних інститутах і бюро. Цей звичай став символом перерв на роботі, і люди могли годинами спілкуватися за чашкою чаю, обговорюючи робочі питання. Проте, ці чаювання не мали великої користі для здоров'я, оскільки печиво і чорний чай не можна було вважати корисними продуктами для організму.
Чаювання як форма соціалізації
Не можна не згадати, що традиція чаювати з печивом і цукерками з часом стала частиною радянської культури. У радянських родинах і на роботі “перерви на чай” стали не лише способом втамувати голод, а й можливістю для соціалізації. Традиція чаювання з печивом перетворилася на формальний ритуал, який дозволяв людям перезавантажитися між важкими робочими моментами.
Цікаво, що цей звичай зберігся навіть після розпаду СРСР, хоча вже в 80-х роках багато радянських сімей почали звертати увагу на більш корисні продукти для чаювання. Замість печива на столах з'являлися фрукти або домашні пироги.
