Втомлений Григорій поспішав з тренування додому, коли його зупинив окрик літньої сусідки: “Синку, допоможи”. Гриць підійшов до лавки, де сиділа жінка. “Напевно, знову попросить сумки донести” – майнула думка. Але пакетів поруч з нею не було

Сусідка швидко сунула йому в руки худенького, брудного котика.

– Віднеси його подалі. А то внуки звідкись притягли, а мені він не потрібен. Ось і віднеси його куди-небудь. Та так, щоб діти не знайшли. А то ж знову притягнуть.

Сказавши це, вона тут же зникла в під’їзді. Гриць задумливо дивився на замазуру. Йти нікуди не хотілося, та й шкода йому котика стало. Він так довірливо заглядав йому в обличчя і тихенько мурчав. “Гаразд, віднесу додому, а там видно буде” – подумав хлопець і заскочив у під’їзд.

Мама звичайно, була незадоволена. В її чистенькій квартирі тільки кота не вистачало, та ще такого непоказного. Батько, захоплений футболом, тактовно промовчав.

– Неси його куди хочеш, навіщо взагалі його у тітки Тані взяв? А вона теж добра, зіпхнула свою турботу на пацана… – Мама обурено виписувала Грицеві.

Кошеня тихенько сиділо на руках і уважно слухало. Від цієї гучної жінки так смачно пахло, що у нього забурчало в животі і закрутилася голова. Він простягнув лапки в її бік і соромливо сказав:

– Мяу…

Це “мяу” прозвучало зовсім як “мама”. Жінка замовкла, зблідла і нерішуче забрала кошеня у Григорія. А нещасна тварина, яку тільки й робили, що передавали з рук в руки, раптом припала до неї, закривши очі і задоволено зітхнула.

– Роздягайся. Обідати йди. – Кинула мама синові і понесла кошеня на кухню.

– Їж, не поспішай. Та лапами ж не лізь!!!

Звуки ніжного чавкотіння, тремтяча від жадібності голова. Кошеня їло так, наче боялося не встигнути…

Немов його обмежили у тимчасових рамках і від того, чи встигне воно з’їсти те, що йому поклали – залежала його доля.

Гриць побачивши вираз обличчя матері, позадкував. Він був тут однозначно зайвим і постарався якомога швидше піти в свою кімнату. Кошеня впорається з мамою і без нього, та воно уже й так “поклало її на обидві лопатки”.

Батько підморгнув Грицеві і продовжив дивитися телевізор.

Через рік, кіт Валет вже зовсім не нагадував того замазуру. Переможена мама щодня платила “данину” своєму підкорювачеві. Їжею, турботою і любов’ю.

А тітка Таня, що зрідка заходила за сіллю, поглядала в бік Валета з погано прихованою заздрістю. Ось бувають же такі гарні коти! І де таких тільки беруть? Вона так і не впізнала в ньому того самого, непоказного котика.

Автор: Iвoлга.

Фото ілюстративне.


Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Втомлений Григорій поспішав з тренування додому, коли його зупинив окрик літньої сусідки: “Синку, допоможи”. Гриць підійшов до лавки, де сиділа жінка. “Напевно, знову попросить сумки донести” – майнула думка. Але пакетів поруч з нею не було