Вона сказала що пробачила його, що частково сама винна оскільки рік після втрати мами їй було не до нього і він почувався самотнім. Вона була готова прийняти його малюка (у неї вже був дорослий син) і навіть ростити його готова, якщо юна мама його віддасть. Він був явно засмучений і мав вигляд кота нашкодившого в тапки, але як і раніше явно закоханий в неї. І ось дитина з’явилася і почалися наші переговори з юною мамою

Україна

Жив-був один молодий чоловік.

Добре жив, багато з жінкою років на 15 років старшою. У них був спільний бізнес (він не через гроші із нею, вони були рівноправні партнери, причому бізнес він тягнув на собі, а Вона швидше мотивувала його на подвиги).

Був пещеним молодим котом, любителем театрів, мистецтва, книг, галантним молодим Богом. До мене він і його літня пані потрапили з питань бізнесу, я тоді ще закінчувала інститут і займалася арбітражними спорами. Суд був довгий і за час суду я встигла дуже добре познайомитися з колоритною парочкою. Це була дуже гармонійна пара, було видно як їм цікаво разом, було видно і любов і іскри, він дивився на неї як на царицю, а вона на нього як на юного бога.

Я дивилася і милувалася. Він не дивився на інших жінок – від слова зовсім, і міг годинами розповідати яка вона і як йому з нею пощастило. Вони розповідали що мріють жити в Провансі, завести кота і сад. Вони так описували Францію в якій часто бували, що мені здавалося, що дивлячись на них я відчуваю запах прованських лугів. Потім ми благополучно посудились і якийсь час ми не бачилися. Через кілька років мені подзвонила Вона і попросилася на консультацію.

Відео дня:

Вони приїхали і були такі ж гарні й доглянуті, але з дуже сумними очима. Він розповів що поки вона відходила від втрати мами, він познайомився в барі з барменом 18 років і вона при надії. Зустрічалися вони кілька разів і кожного разу він був під мухою. Вони хотіли дізнатися як правильно оформити батьківство, як платити дитині гроші і як бачитися з цим малюком. Вона сказала що пробачила його, що частково сама винна оскільки рік після втрати мами їй було не до нього і він почувався самотнім. Вона була готова прийняти його малюка (у неї вже був дорослий син) і навіть ростити його готова, якщо юна мама його віддасть. Він був явно засмучений і мав вигляд кота нашкодившого в тапки, але як і раніше явно закоханий в неї. І ось дитина з’явилася і почалися наші переговори з юною мамою. Мама була неохайною і дешевою(не в розумінні одягу, там все в порядку) дівчиною, яка явно бачила в моїх клієнтах корову з величезним вим’ям молока – тобто збиралася їх явно доїти.

Клієнти готові були доїтися, але дозовано доїтися, а мама хотіла доїти їх цілодобово. Ну ми якось все вирішили виробили графік доїння і графік «заохочення корівки – право бачитися з дитиною». І ми не бачилися ще кілька років – років так десять. Сьогодні біля будівлі суду мене хтось покликав, я повернулася і побачила чоловіка років сорока п’яти-п’ятдесяти неохайного явно випиваючого, якогось недомитого.

Виявилося це Він – колишній молодий Бог. Від нього я дізналася що він і вона розійшлися бо його тягнуло бути з сином кожну хвилину і він часто бував в однушці, яку вони купили відразу після появи дитини мамі і мама почала його пригощати випивкою і зазивати в “колисочку”, про що потім і доповіла жінці з усіма доказами.

Він розлучатися не хотів, але Вона сказала що «не його, не себе поважати не буде і жити з ним не зможе». Майно Вони поділили мирно навпіл. Він залишився дуже забезпеченим хлопцем, але криза, партнери – безсовісні, словом, змарнував він все. З мамою дитини живе складно, сперечаються вони постійно, живуть як сусіди – розійтися б так квартиру ділити невигідно – ціни зараз низькі.

Син росте не подарунком – ну з такою-то мамкою не дивно. Я стояла і думала: «Куди ж пропав молодий Бог? Який був успішним інтелектуалом, красивий, випещений, коли його не стало? І коли появився цей тьмяний чоловік, що скиглить і скаржиться на всіх і все? »

Я запитала, а де ж Вона як склалося її життя?

І почула що «стара після розлучення емігрувала до Франції, сидить тепер, безсовісна, в Провансі, кота завела, сад. Я їй дзвонив але вона попросила її не турбувати. Безсердечна».

От якось так.

Сіла я після цієї розмови в машину і подумала «Будь щаслива, Царице, у своєму Провансі, будь щаслива і ніколи не приїжджай в місто своєї молодості бо молодого Бога вже не стало».

Автор: Ксенія Полежаєва.

Фото ілюстративне.


Источник

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN