Вона сказала що пробачила його, що частково сама винна оскільки рік після втрати мами їй було не до нього і він почувався самотнім. Вона була готова прийняти його малюка (у неї вже був дорослий син) і навіть ростити його готова, якщо юна мама його віддасть. Він був явно засмучений і мав вигляд кота нашкодившого в тапки, але як і раніше явно закоханий в неї. І ось дитина з’явилася і почалися наші переговори з юною мамою

Жив-був один молодий чоловік.

Добре жив, багато з жінкою років на 15 років старшою. У них був спільний бізнес (він не через гроші із нею, вони були рівноправні партнери, причому бізнес він тягнув на собі, а Вона швидше мотивувала його на подвиги).

Був пещеним молодим котом, любителем театрів, мистецтва, книг, галантним молодим Богом. До мене він і його літня пані потрапили з питань бізнесу, я тоді ще закінчувала інститут і займалася арбітражними спорами. Суд був довгий і за час суду я встигла дуже добре познайомитися з колоритною парочкою. Це була дуже гармонійна пара, було видно як їм цікаво разом, було видно і любов і іскри, він дивився на неї як на царицю, а вона на нього як на юного бога.

Я дивилася і милувалася. Він не дивився на інших жінок – від слова зовсім, і міг годинами розповідати яка вона і як йому з нею пощастило. Вони розповідали що мріють жити в Провансі, завести кота і сад. Вони так описували Францію в якій часто бували, що мені здавалося, що дивлячись на них я відчуваю запах прованських лугів. Потім ми благополучно посудились і якийсь час ми не бачилися. Через кілька років мені подзвонила Вона і попросилася на консультацію.

Вони приїхали і були такі ж гарні й доглянуті, але з дуже сумними очима. Він розповів що поки вона відходила від втрати мами, він познайомився в барі з барменом 18 років і вона при надії. Зустрічалися вони кілька разів і кожного разу він був під мухою. Вони хотіли дізнатися як правильно оформити батьківство, як платити дитині гроші і як бачитися з цим малюком. Вона сказала що пробачила його, що частково сама винна оскільки рік після втрати мами їй було не до нього і він почувався самотнім. Вона була готова прийняти його малюка (у неї вже був дорослий син) і навіть ростити його готова, якщо юна мама його віддасть. Він був явно засмучений і мав вигляд кота нашкодившого в тапки, але як і раніше явно закоханий в неї. І ось дитина з’явилася і почалися наші переговори з юною мамою. Мама була неохайною і дешевою(не в розумінні одягу, там все в порядку) дівчиною, яка явно бачила в моїх клієнтах корову з величезним вим’ям молока – тобто збиралася їх явно доїти.

Клієнти готові були доїтися, але дозовано доїтися, а мама хотіла доїти їх цілодобово. Ну ми якось все вирішили виробили графік доїння і графік «заохочення корівки – право бачитися з дитиною». І ми не бачилися ще кілька років – років так десять. Сьогодні біля будівлі суду мене хтось покликав, я повернулася і побачила чоловіка років сорока п’яти-п’ятдесяти неохайного явно випиваючого, якогось недомитого.

Виявилося це Він – колишній молодий Бог. Від нього я дізналася що він і вона розійшлися бо його тягнуло бути з сином кожну хвилину і він часто бував в однушці, яку вони купили відразу після появи дитини мамі і мама почала його пригощати випивкою і зазивати в “колисочку”, про що потім і доповіла жінці з усіма доказами.

Він розлучатися не хотів, але Вона сказала що «не його, не себе поважати не буде і жити з ним не зможе». Майно Вони поділили мирно навпіл. Він залишився дуже забезпеченим хлопцем, але криза, партнери – безсовісні, словом, змарнував він все. З мамою дитини живе складно, сперечаються вони постійно, живуть як сусіди – розійтися б так квартиру ділити невигідно – ціни зараз низькі.

Син росте не подарунком – ну з такою-то мамкою не дивно. Я стояла і думала: «Куди ж пропав молодий Бог? Який був успішним інтелектуалом, красивий, випещений, коли його не стало? І коли появився цей тьмяний чоловік, що скиглить і скаржиться на всіх і все? »

Я запитала, а де ж Вона як склалося її життя?

І почула що «стара після розлучення емігрувала до Франції, сидить тепер, безсовісна, в Провансі, кота завела, сад. Я їй дзвонив але вона попросила її не турбувати. Безсердечна».

От якось так.

Сіла я після цієї розмови в машину і подумала «Будь щаслива, Царице, у своєму Провансі, будь щаслива і ніколи не приїжджай в місто своєї молодості бо молодого Бога вже не стало».

Автор: Ксенія Полежаєва.

Фото ілюстративне.


Источник

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Вона сказала що пробачила його, що частково сама винна оскільки рік після втрати мами їй було не до нього і він почувався самотнім. Вона була готова прийняти його малюка (у неї вже був дорослий син) і навіть ростити його готова, якщо юна мама його віддасть. Він був явно засмучений і мав вигляд кота нашкодившого в тапки, але як і раніше явно закоханий в неї. І ось дитина з’явилася і почалися наші переговори з юною мамою