Вона обшукала всю квартиру і одягнувшись вийшла на вулицю, сподіваючись, що той просто вислизнув за двері і сидить біля входу в під’їзд. Вона дуже довго шукала його, але так і не знайшла. І втомившись присіла на сходинки біля дверей. Вона не знала, що сказати дітям, коли вони прийдуть зі школи

Україна

Його не стало весняним днем. Знаєте, тоді, коли сонце світить особливо яскраво. Він присів на лавку, а відлік його останньої хвилини вже розпочався. Він почав свій невблаганний рух. Чоловік піднявши голову подивився на таке сліпуче світило. Потім озирнувся і побачивши настільки прекрасні весняні листочки посміхнувся. А потім його не стало.

Просто заснув. Так і не зрозумівши, що сталося. Кажуть, є особливі ангели, які стежать за цим. У них є список, до якого внесено імена людей, за яких вони відповідають. І вони дають їм піти особливо тихо, спокійно і непомітно. Вони забирають їх туди, де вони і повинні бути.

А дружина і двоє дітей залишилися. І кіт. Старий, великий, чорний кіт. Який тепер весь час проводив у кріслі, де любила сидіти його людина.

Так пролетіло два роки. Вона працювала на двох роботах і намагалася не думати. Не згадувати. Але кожен раз, лягаючи спати, думала про нього. Думала, як би могло бути якби не той клятий день.

Відео дня:

І тоді їх старий кіт прийшов. Рівно через два роки. День у день. Він заліз на ліжко і ліг поруч. І вона негайно заснула. І побачила його. Чоловіка. І неймовірно зраділа. І вони провели час разом до самого ранку. І говорили, говорили, говорили. А перед розставанням він пообіцяв, що прийде і завтра вночі.

І чорний кіт знову прийшов і ліг поруч з нею. І вони знову зустрілися. Вона вже розуміла, що це саме їх старий кіт допомагає їй побачити. І не знала, як віддячити своєму коту. А той не реагував ні на які її загравання, і як раніше спав весь день в улюбленому кріслі своєї людини.

Так пройшов місяць. І на тридцять-перший день, коли вони поговорили, чоловік взяв її за руку і посміхнувся.

– Я сьогодні прийшов останній раз, сказав він.

– Ні ні ні. Відповіла вона, я не хочу. Залишся, будь ласка. Адже мені так добре зараз. Не залишай мене.
Вона заглядала йому в очі.

– Ти повинна відпустити мене, відповів він. Повинна відпустити і продовжити жити далі. Я так хочу. Ти не можеш більше жити минулим. Ти повинна йти далі.

Вони ще довго говорили. І на прощання він міцно обняв її і сказав.

– А я завжди буду тут. І він доторкнувся до її серця. Завжди.

І зник.

Вона встала вранці і провівши дітей в школу ходила по квартирі, все не розуміючи куди подіти себе і чим зайнятися. Поки не помітила.

Вона зауважила, що зник її, а вірніше їх, старий чорний кіт.

Вона обшукала всю квартиру і одягнувшись вийшла на вулицю, сподіваючись, що той просто вислизнув за двері і сидить біля входу в під’їзд. Вона дуже довго шукала його, але так і не знайшла. І втомившись присіла на сходинки біля дверей.

Вона не знала, що сказати дітям, коли вони прийдуть зі школи. І тут її погляд впав на чоловіка, що сидів зліва від неї.

Він сидів спиною до неї схилившись на чимось. Потім повернувся і вона побачила відкрите обличчя і сиву чуприну.

– Ось, знайшов. Заліз до мене на ногу і не хоче йти, посміхнувся раптом сивий чоловік. Він простягнув їй праву руку, і вона побачила в його долоні малесеньке чорне кошеня.

– Не знаю, що з ним робити, знову посміхнувся чоловік якось винувато.

– Дайте мені його, будь ласка, попросила вона. Для мене це дуже важливо.

Вона взяла з його рук пухнастого малюка і пригорнула до себе. Потім озирнулася і сказала:

– Ходімо. Я вас чаєм пригощу.

Кошеня тихенько мугикало і посміхалося.

Автор: OЛЕГ БOНДАРЕНКО.

Фото ілюстративне.

Источник

Рейтинг статті
Поділитися з друзями
BBCcCNN