“Ядерна точка біфуркації. Розгортання регіональних воєн у Європі, на Близькому Сході, в Індо-Тихоокеанському регіоні, в Африці – це все пов’язані між собою процеси. Іде переформатування світового розподілу впливів і ролей”, – пише український дипломат Валерій Чалий на своїй сторінці в соцмережі “Фейсбук”, передають Патріоти України, та продовжує:
“Що стане точкою біфуркації, вже зрозуміло: скоріше всього, на жаль, це буде використання зброї масового знищення (тактичного боєзаряду, “брудної” бомби, теракту на ядерному об’єкті).
Вірогідність такого сценарію зростає зараз швидше, ніж світові ціни на нафту.
Договір про нерозповсюдження ядерної зброї скомпрометований.
Останній договір про скорочення ядерних озброєнь закінчує свою дію в лютому 2026 року. Далі – жодних обмежень.
Після першого шоку від того, що цю скриньку Пандори таки відкрили, відбудеться фіксація, хто на яких позиціях опинився, і паралельно – підрахунок ядерних потенціалів.
Далі – уся система вибудується на основі наявного й потенційного володіння ядерною зброєю і готовності її застосування. Усі інші країни будуть намагатися сховатися під ядерними парасольками тих, кому пощастило.
Тому актуальні завдання для України:
- по-перше, узяти на себе одну із ключових ролей у світі щодо дотримання режиму нерозповсюдження й необхідності ядерного роззброєння;
- по-друге, налагоджувати максимально глибокі (бажано союзницькі) відносини з потужними демократичними ядерними державами (насамперед Великобританія, США і Франція);
- по-третє, як паралельний варіант – створити разом із європейськими країнами щит від потенційної ядерної атаки.
Можливо, що хтось швидше створить іще потужнішу, аніж ядерна, зброю (наприклад, у кіберпросторі чи біологічну), тоді це сплутає багатьом гравцям карти.
Звісно, позитивного в усьому цьому мало. Може, людство й зупиниться перед такими загрозами. Страх може спрацювати. Але навряд чи.
Хороша новина – такий розвиток подій може таки знову повернути світ на якийсь період у балансуючу систему із правилами й обмеженнями.
І тоді наступить знову “холодний мир” і прийде надія, яка одна й залишалася у скриньці Пандори (як у цьому міфові описано).
Шанс, що цю скриньку залишать відкрити вже наступним поколінням чи штучному інтелектові, невеликий, але він є. Тому будемо оптимістами й робитимемо те, що можемо… І буде так, як буде”.
